Крок 2/3
Залиште свої контактні дані
Паролі не співпадають
Пароль має містити мінімум 6 сімаолів
ДАЛІ
Крок 2/3
Залиште свої контактні дані
Крок 1/3
Залиште своє питання
Відповідно до п. п. 14.1.32 Податкового кодексу України відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.
У зберігача майна (тютюнових виробів) за наслідками надання послуг за договором відповідального зберігання проходить операція з передачі майна на зберігання для власника цього майна, що не не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 Кодексу. Разом з цим операція з надання послуг зі зберігання майна, переданого на відповідальне зберігання, для зберігача є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку.
Плата за зберігання, якщо правочин є платним, підпадає під визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ. Тому у контрагента дохід нараховується з датою складання акту чи іншого первинного документа, що підтверджує юридичний факт виконання зобов’язань (п.137.1/137.16 ПК України). У клієнта витрати понесені із оплатою послуг за зберігання майна відображатимуться у витратах операційної діяльності. Плата за відповідальне зберігання оподатковується ПДВ. База оподаткування буде дорівнювати договірній вартості таких послуг, але в будь-якому випадку не нижче від звичайних цін (188.1 ПК України).
Для того, щоб оскаржити застосування щодо Вас штрафних санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва…», необхідно довести відсутність правопорушення, надавши довідку про внесення відповідного місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Зазначене підтверджується судовою практикою. Так, в одному з рішень Окружний адміністративний суд м. Києва вказав, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру». Тобто, діючим законодавством передбачено, що до Єдиного державного реєстру має бути внесено будь-яке місце зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Крім того, при оскарженні ППР слід звернути увагу також на процедурні аспекти податкової перевірки, правильне зазначення всіх необхідних реквізитів в акті податкової перевірки. У випадку наявності останніх можна додатково обґрунтувати порушення з боку контролюючих органів.
Зберігачем може бути як ФОП, так і юридична особа. В будь-якому разі, необхідно, щоб відповідний склад (приміщення) було внесено до Єдиного реєстру. При тому дата внесення до Реєстру повинна бути до початку зберігання тютюнових виробів. Всі податкові аспекти щодо сплати ПДВ, а також визначення розміру плати за відповідальне зберігання повинні бути відображені у договорі зберігання. В договорі визначається строк зберігання, але оскільки продукція знищена, то буде діяти положення ст. 946 ЦК України, за яким якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Щодо встановлення (підтвердження) знищення тютюнових виробів, то слід внести відповідне положення до договору, аби підтверджувальний документ відповідав положенням договору.
Таким чином, Вам слід звернутися до місця зберігання, яке було внесено до Реєстру ще до початку зберігання Вашої продукції. Тоді слід укласти договір відповідального зберігання, в якому прописати всі необхідні пункти.
Відповідно до ст. 50 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
Окрім ризиків для зберігача та власника продукції в аспекті податкового законодавства, існує також небезпека проведення контролюючим органом податкової перевірки, в результаті якої може бути встановлено факт відсутності договору про відповідальність.
Податкової відповідальності у даному випадку в діях зберігача немає, однак існує цивільно-правова відповідальність, якщо останній не доведе наявність обставин непереборної сили та не буде звільнений від відповідальності.
Можливо, Вас зацікавлять такі консультації:
