Поповнити рахунок
Платіж зазвичай здійснюється миттєво
грн
Поповнити
Чинне цивільне законодавство України визначає, що особа має право змінювати своє ім’я, прізвище та по-батькові. Так, для зміни прізвища особа може мати низку підстав, зокрема, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення особи, визнання усиновлення недійсним тощо. Однак закон передбачає, що попри зазначені обставини особа має право змінювати своє прізвище за власним бажанням та на власний розсуд. Вільно змінювати прізвище можуть громадяни України, що досягли 16-річного віку. Якщо змінити прізвище має намір особа, яка досягла 14 років, то така особа повинна мати письмову згоду батьків або одного з них (у встановлених випадках) чи, у разі встановлення над особою піклування, піклувальників. Для того, щоб змінити прізвище, потрібно не лише прийняти відповідне рішення, а й здійснити державну реєстрацію зміни прізвища та замінити ряд документів у вповноважених органах державної влади.
Особа, у якої виявлено одне з захворювань, затверджених Кабінетом Міністрів України, стан її здоров’я характеризується частковою або повною втратою працездатності чи вона втратила здатність до самостійного обслуговування, має можливість оформити інвалідність. Розлади здоров`я, за наявності яких особа може оформити інвалідність, можуть бути викликані загальним чи професійним захворюванням, трудовим каліцтвом чи є результатом нещасного випадку. Залежно від тяжкості захворювання та можливості реабілітації особа отримує одну з трьох груп інвалідності на 1-3 роки або безстроково. Оформлення інвалідності є необхідним кроком для людей зі стійкими проблемами здоров`я, адже вони потребують додаткового соціального захисту. Так, відповідно до норм чинного законодавства, особа зі встановленою інвалідністю має право на отримання спеціального виду пенсії чи допомоги, що виплачується замість пенсії. У деяких випадках закон передбачає надання пільг, спеціальних засобів для пересування чи підтримання життєдіяльності, безкоштовне надання лікарських засобів тощо.
Один з подружжя вирішив розлучитися, працівника незаконно звільнили з роботи, контрагент порушив умови договору. Що може бути спільного у всіх цих ситуаціях? Відповідь досить проста – для їх вирішення необхідно звертатися до суду. Прийнявши рішення про вирішення спору у судовому порядку, особа без юридичної освіти постає перед вибором: звернутися за консультацією до юриста та довірити свою справу професіоналу чи спробувати самостійно скласти процесуальні документи (позовну заяву, клопотання тощо) та особисто відвідувати судові засідання. З іншого боку, у такій же ситуації опиняється і відповідач, який отримав судову повістку та копію позовної заяви. Відповідач також має можливість самостійно захищати свої інтереси у суді або звернутися за правовою допомогою до спеціаліста. Отже, обидві сторони мають зважити всі за та проти, тобто плюси та мінуси самостійної участі у справі, та прийняти для себе відповідне рішення.
Ухвалення в 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу стало точкою відправлення в гуманізації процесуального законодавства. Так, була запроваджена низка демократичних цінностей, вперше в кримінальному процесі був закріплений принцип диспозитивності, незважаючи на публічний характер даної галузі права. Проте вищезгадана подія не завадила розвитку вагомої кількості зловживань з боку правоохоронних органів за старою, «радянською» схемою. Особливий вираз даних негативних ознак має місце при проведенні допиту, де часто порушуються права і свободи особистості в статусі підозрюваного або свідка. У статті юристів Bitlex читайте про правила поведінки на допиті, можливі зловживання з боку слідства і, головне, як протидіяти явному порушенню Ваших прав.
На територію України іноземці чи особи без громадянства можуть приїздити не лише у туристичних цілях чи для відпочинку, а й для працевлаштування чи здійснення наукової, культурної чи релігійної діяльності, навчання тощо. Такі особи мають потребу у тривалому проживанні в нашій державі. Для осіб, що прибули в країну для тривалого проживання, закон встановлює вимогу, відповідно до якої вони повинні отримати дозвільну документацію для офіційного перебування та здійснення своєї діяльності в Україні. Отже, залежно від строку перебування в нашій державі та причин, якими воно викликане, іноземець має отримати посвідку на постійне або тимчасове проживання на території України. Законодавець визначає, що посвідка на тимчасове проживання – це документ, що посвідчує особу іноземця чи особу без громадянства та підтверджує законність перебування такої особи на території України. Крім підтвердження законності підстав перебування в Україні, перевагою для особи, що отримала посвідку на тимчасове проживання, є встановлене законом право користуватися загальними правами, передбаченими для громадян України, якщо інше прямо не встановлено певним нормативно-правовим актом. Тобто іноземці та особи без громадянства, що офіційно перебувають в нашій державі, прирівнюються у правах з громадянами України.
Основний закон нашої держави визначає, що іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами, а також несуть ті ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше прямо не передбачено Конституцією України, законами та міжнародними договорами. Фактично іноземці та особи без громадянства користуються тими правами й свободами, які є однаковими для кожної людини, незалежно від громадянської належності особи, наприклад, право на життя, на недоторканість житла, свобода віросповідання, право на працю тощо. Однак чинне законодавство України визначає також такі права та обов’язки, які розповсюджуються лише на громадян України. Наприклад, право обирати та бути обраним до будь-яких державних органів мають лише громадяни України. Тобто іноземці та особи без громадянства не беруть участі у виборах та референдумах і не можуть обіймати посади в державних органах нашої держави.
У зв’язку з тим, що житло в Україні є досить дорогим, багато українців зважуються на купівлю квартир у ще не побудованих будинках. Громадяни сплачують кошти за квартири у будинках, які лише заплановано побудувати або які перебувають на стадії будівництва. Купівля такого житла має безліч переваг, серед яких відносна доступність, можливість обрати планування своєї квартири тощо. Однак така покупка має низку ризиків, про які не потрібно забувати. Так, обіцяний забудовником будинок може бути не добудовано, через значні порушення земельного законодавства та правил містобудування забудовник може не здати готову будівлю в експлуатацію або ж виявляється, що одна квартира продана декільком власникам. Для уникнення цих та інших ситуацій, що можуть виникнути при купівлі квартири в новобудові, необхідно звертатися до перевіреного забудовника.
Навіть найуважніший та обережний водій може стати учасником дорожньо-транспортної пригоди. Ситуації можуть бути різноманітні: може статися невелика аварія, при якій матеріальні збитки будуть незначними, або ж у результаті ДТП можуть бути постраждалі, а автомобілі потребуватимуть капітального ремонту. Крім того, особа може бути винна в ДТП або ж постраждати в результаті порушення правил дорожнього руху з боку іншого водія. Якщо ж особа все ж стала учасником ДТП, то потрібні певний час та гроші для ремонту автомобіля, судової тяганини з винуватцем аварії чи страховою компанією тощо. Для того щоб заощадити свій час та кошти, потрібно дотримуватися деяких порад.
Кожна людина має право вільно обирати місце свого проживання незалежно від громадянства, віросповідання чи будь-яких інших характеристик. Як інколи українці приймають рішення про переїзд на постійне місце проживання в іншу країну, так і іноземці чи особи без громадянства можуть обрати Україну для життя та працевлаштування. Іноземець або особа без громадянства, що обрали місце постійного проживання на території України, мають отримати посвідку на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, що отримали посвідку на проживання в Україні, прирівнюються в правах до громадян України за винятком випадків, що прямо передбачені законом чи міжнародними договорами. Саме посвідка на постійне проживання підтверджує законність перебування особи на території України та посвідчує особу її власника.
Досить часто на підприємствах чи в організаціях для виконання певних робіт чи надання послуг певної якості необхідні спеціалісти з високим рівнем кваліфікації, спеціальною освітою чи значним досвідом роботи. На жаль, не завжди серед громадян України можна знайти підходящих за рівнем знань та умінь чи кваліфікацією спеціалістів. У таких випадках роботодавці здійснюють підбір кадрів серед іноземців та осіб без громадянства, які відповідали б встановленим вимогам. В Україні для офіційного прийняття на роботу іноземця чи особи без громадянства роботодавець має отримати дозвіл на його працевлаштування. Причому, якщо роботодавець планує працевлаштувати декілька іноземців, то й отримувати необхідно дозвіл на працевлаштування кожної особи.