Крок 2/3
Залиште свої контактні дані
Паролі не співпадають
Пароль має містити мінімум 6 сімаолів
ДАЛІ
Крок 2/3
Залиште свої контактні дані
Крок 1/3
Залиште своє питання
Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення та повідомляється таке.
Відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення працівником на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 5 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідно до статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної організації (профспілкового представника) допускається, якщо первинної профспілкової організації на підприємстві немає.
Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок.
Якщо працівник не згоден з цим фактом, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду. Відповідно до статті 232 КЗпП України трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП України, розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У Вашому випадку Ви можете спробувати оскаржити рішення підприємства, проте шанси, що Ваші вимоги задовольнять, невеликі.
Можливо, Вас зацікавлять такі консультації:
