Особа, у якої виявлено одне з захворювань, затверджених Кабінетом Міністрів України, стан її здоров’я характеризується частковою або повною втратою працездатності чи вона втратила здатність до самостійного обслуговування, має можливість оформити інвалідність. Розлади здоров`я, за наявності яких особа може оформити інвалідність, можуть бути викликані загальним чи професійним захворюванням, трудовим каліцтвом чи є результатом нещасного випадку.
Залежно від тяжкості захворювання та можливості реабілітації особа отримує одну з трьох груп інвалідності на 1-3 роки або безстроково.
Оформлення інвалідності є необхідним кроком для людей зі стійкими проблемами здоров`я, адже вони потребують додаткового соціального захисту. Так, відповідно до норм чинного законодавства, особа зі встановленою інвалідністю має право на отримання спеціального виду пенсії чи допомоги, що виплачується замість пенсії. У деяких випадках закон передбачає надання пільг, спеціальних засобів для пересування чи підтримання життєдіяльності, безкоштовне надання лікарських засобів тощо.
Ініціювання оформлення інвалідності
Зазвичай пересічні громадяни не знають, за наявності яких захворювань чи їх стадій можна оформити інвалідність, тому найчастіше ініціатором проходження медико-соціальної експертизи виступає лікар, у якого обстежується хворий.
Саме лікар надає рекомендацію на проходження особою медико-соціальної експертизи, перелік документів, необхідних для звернення до медико-соціальної експертної комісії, та робить попередній висновок про необхідність встановити хворому певну групу інвалідності.
Однак і сам хворий може ініціювати процедуру встановлення групу інвалідності, а лікар, що здійснює лікування особи, за наявності показань для встановлення інвалідності має проконсультувати та всіляко сприяти у процесі звернення та обстеженні хворого медико-соціальною експертною комісією.
Однією з основних умов направлення особи на медико-соціальну експертизу є перебування хворого на лікуванні більше чотирьох місяців поспіль або п’яти місяців протягом року. Направити хворого на проходження медико-соціальної експертизи можна і раніше, якщо лікування не дає або не може дати результату взагалі.
Порядок підготовки та проходження медико-соціальної експертизи
Перед проходженням медико-соціальної експертизи лікар направляє особу на обстеження лікарсько-консультативної комісії, тобто особа проходить повне медичне обстеження у всіх лікарів (окуліста, ендокринолога тощо). Якщо попередні висновки лікаря, що здійснював лікування хворого, підтверджується, то хворий отримує направлення на проходження медико-соціальної експертної комісії встановленого зразка.
Саме медико-соціальна експертна комісія є спеціально створеним органом, основною функцією якого є встановлення інвалідності та розроблення індивідуального плану реабілітації.
Для проходження комісії хворий збирає пакет документів, а голова лікарсько-консультативної комісії не лише направляє їх відповідній медико-соціальній експертній комісії, а й, у визначених випадках, представляє особу перед комісією.
Після вивчення отриманих документів медико-соціальна експертна комісія призначає дату засідання, на якому й буде прийнято рішення про встановлення групи інвалідності чи про відмову у її встановленні.
Про призначену дату засідання комісії хворий має бути повідомлений заздалегідь, адже він має бути присутнім на цьому засіданні. У разі якщо у зв’язку зі станом здоровя хворий не може зявитися на засідання комісії, то рішення може бути прийнято заочно, крім передбачених законодавством випадків, або ж обстеження хворого буде проводитися за місцем проживання чи лікування.
Рішення про встановлення інвалідності не може бути прийнято заочно, якщо, наприклад, причиною інвалідності став нещасний випадок на виробництві.
Рішення медико-соціальної експертної комісії оформлюється у вигляді довідки про встановлення інвалідності із зазначенням в ній групи інвалідності та причини, що призвела до настання інвалідності, а також строк, на який вона встановлена.
Документи, необхідні для звернення до медико-соціальної експертної комісії
Крім направлення, отриманого в лікарні, хворий обов’язково має заповнити заяву на проходження медико-соціальної експертизи, а також підтвердити свою особистість шляхом надання копії паспорта чи свідоцтва про народження, якщо хворою є дитина. В залежності від ситуації (віку особи, причини інвалідності, наявності чи відсутності роботи) хворий надає й низку інших документів. Серед них карта амбулаторного лікування, результати аналізів, виписки про лікування зі стаціонару, результати УЗД та рентгенівські знімки (за наявності), результати проходження лікарсько-консультативної комісії тощо.
Також хворий надає копію трудової книжки, довідку з місця роботи про доходи, характеристику з місця роботи чи навчання, довідку про умови праці.
Рішення комісії, їх незаконні дії чи бездіяльність особа має право оскаржити як до вищої комісії, так і до суду. У разі судового розгляду справи необхідно проконсультуватися з юристом про порядок звернення та розгляду справи, докази, які має надати особа, тощо.
Схожі статті:
Як юридично боротися з ямами на дорогах
Можливо, Вас зацікавлять такі cтатті: