Виконання судових рішень: проблеми і підводні камені роботи державних виконавців

Decision Execution

Вести бізнес з чесними і порядними контрагентами нескладно, чого не скажеш про співпрацю з контрагентами проблемними. Витративши нерви, час і гроші на правову допомогу, суди та апеляції, і отримавши позитивне рішення суду, все ж, проблеми не закінчуються, оскільки виникає зовсім інша дилема - примусове виконання рішення суду. Серед юристів існує думка, що виграний судовий процес - це ще далеко не перемога, адже повне і фактичне примусове виконання судового рішення часто є тривалим, складним, а подекуди і зовсім нездійсненним завданням.

Нещодавно в рамках реформування Міністерства юстиції було прийнято кілька законопроектів, покликаних реформувати систему старого радянського зразка, удосконалити її і зробити всю процедуру прозорою, зокрема: Закон України «Про органи і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Закон України «Про виконавче провадження ». Новизною зазначених документів є введення інституту приватних виконавців, тобто осіб, які на рівні з державними колегами здійснюватимуть виконання судових рішень. Разом з тим, законопроекти мають в основі і норми попередніх актів: частина статей була об'єднана, інші ж були деталізовані, деякі приписи прибрали. Хоча ідея реформи є новаторською для українських реалій, однак її реалізація вимагає часу, тому ще не скоро новий інститут приватних виконавців отримає довіру суспільства, а ступінь ефективності процедурних змін в процесі виконавчого провадження визначатиметься часом.

Зараз правовідносини між державним виконавцем, стягувачем і боржником регулюються Законом України «Про виконавче провадження» та іншими спеціальними нормативно-правовими актами. У чинному законі вже в першій статті нормативно-правового акта завуальовано вказується, що за волею відповідача судові рішення виконуються вкрай рідко, адже «виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження», незважаючи на закріплену тезу в Конституції: «судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України». Закон на перший погляд здається простим, адже він складається всього з 90 статей, проте виконання рішень таїть в собі багато підводних каменів.

Вже на стадії подачі заяви про відкриття виконавчого провадження можуть виникнути різні проблеми, починаючи від безпідставної відмови у відкритті виконавчого провадження, до подальшої бездіяльності посадової особи, на яку покладено функції держави в сфері примусового виконання судових рішень. Змусити державного виконавця виконувати свою роботу належним чином не складно: починаючи від постійного нагадування про себе, закінчуючи оскарженням бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби в судовому порядку. Корінь всіх проблем лежить глибоко в стосах паперів, які обступають державного службовця з усіх боків. Сюди можна віднести велику завантаженість державних виконавців, бюрократію, мале матеріальне забезпечення, можливість процесуальних диверсій, якими Ваш боржник затягує процес виконання судового рішення.

При відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, дієвим способом для спонукання боржника виконати належним чином свої обов'язки є тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням. В обов'язках і правах державних виконавців передбачено, що в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, такий виконавець звертається до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника (фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи) за межі України до виконання зобов'язань за рішенням. Свобода пересування є фундаментальним конституційним правом осіб, які проживають на території України. Винятковий перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон визначено статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», однією з таких підстав є випадок ухилення від виконання зобов'язань, покладених на особу судовим рішенням до виконання зобов'язань. Статтею 377-1 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження в праві виїзду боржника за межі України. Також розгляд справи відбувається без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до встановленої судової практики державний виконавець повинен надати докази того, що боржник має намір покинути територію України з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення боргу, привести судді факти, які можуть охарактеризувати особистість боржника з негативного боку, надати суду докази отримання боржником закордонного паспорта, а також вказати випадки перетину останнім державного кордону України.

Оскільки стягувач не буде присутній на судовому засіданні і не зможе представити судді доводи про те, що боржник не виконує свої зобов'язання належним чином, для майбутнього задоволення подання державного виконавця з встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника (фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи) за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, слід контролювати процес збору документів.

Варто активно користуватися своїми правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», шляхом подачі заяв і клопотань у відділ державної виконавчої служби, подавати докази того, що боржник має намір покинути територію України. Аргументованою доказовою базою для суду може слугувати те, що юридична особа - боржник - веде господарську діяльність з іноземними контрагентами, в тому числі із країн СНД, вказати на факти перетинання державного кордону боржником у минулому.

Також не варто забувати, що ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати в строк, встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, в тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки в банках або інших фінансових установах; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, яке перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, які належать боржнику і знаходяться у інших осіб. Тому, користуючись цією нормою, спільно з виконавцем необхідно «підловити» боржника в здійсненні дій, спрямованих на ухилення. Адже часто боржники - юридичні особи - після накладення арешту на рахунки відкривають безліч нових розрахункових рахунків в інших банківських установах.

Не варто забувати, що громадяни України можуть в'їжджати до Республіки Білорусь за паспортами громадян України (внутрішній паспорт), а для в'їзду в інші держави СНД необхідний паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт). Для в'їзду громадян України до Туркменістану, Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Туркменістану введений візовий режим поїздок, в усіх інших країнах СНД – режим безвізовий. З цього випливає, що для отримання заборони на виїзд не завжди ключовим і визначальним фактором є наявність у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

У будь-якому випадку, краще довірити вирішення своїх правових проблем професіоналам, адже кожна справа індивідуальна і потребує глибокого аналізу для позитивного вирішення поставленого завдання.

Ключові моменти при примусовому виконанні рішення суду боржником-контрагентом при стягненні дебіторської заборгованості.

Ще не вступили в силу законопроекти, покликані реформувати систему примусового виконання судових рішень, а проблема взаємин між стягувачем та боржником стоїть дуже гостро і залишається актуальною.

1. Чому варто «турбуватися» про процедуру виконавчого провадження?

Хоча виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, а примусове виконання рішення суду покладено на державу, примусове фактичне виконання судового рішення буває тривалим, складним і проблемним, виконавча служба таїть в собі багато підводних каменів.

Найчастіше державні виконавці допускають процесуальні помилки, які дають Вашому боржникові можливість затягування процесу виконання судового рішення.

2. Які помилки часто допускають державні виконавці при виконанні своїх посадових обов'язків?

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що документи виконавчого провадження відправляються сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але на практиці дана норма не дотримується.

Тривала перевірка майнового стану боржника, непритягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності у разі ігнорування вимог державних виконавців в отриманні конфіденційної інформації щодо боржника.

Несвоєчасне накладення арештів на виявлене майно боржника, грошові кошти на рахунках, що дає можливість для виведення активів.

Тривала процедура реалізації описаного та арештованого майна боржника, а саме - проведення опису, призначення експертизи оцінки, вилучення майна, передача на зберігання, підготовка і подача документів на реалізацію, передача рухомого майна боржника організатору прилюдних торгів.

3. Як контролювати дії службових осіб органів Державної виконавчої служби?

Активно користуватися своїми правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», шляхом ознайомлення з матеріалами виробництва, подачі заяв, клопотань і скарг.

Довірити рішення проблеми професіоналам, які візьмуть контроль над діями виконавця на себе, організовують проведення виконавчих дій (опис і арешт майна боржника, його зберігання та дотримання процедури подальшої реалізації), не допустять вчинення процесуальних помилок для унеможливлення ухилення і затягування процесу боржником.

4. Діючі методи, що гарантують повне фактичне виконання судового рішення.

Арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при відкритті виконавчого провадження. Законом передбачена можливість «абстрактного» арешту майна боржника, адже в разі відсутності активів у даний проміжок часу, боржник може придбати майно, яке автоматично потрапить під заборону на його відчуження в майбутньому.

Тимчасове обмеження боржника (фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи) за межі України до виконання зобов'язань за рішенням за поданням державного виконавця в судовому порядку.

Користуватися найбільш популярними способами захисту прав у договірних відносинах: неустойкою, порукою, гарантією, завдатком та запорукою.

Однією з форм застави є іпотека, при якій закладається нерухоме майно залишається у власності боржника, а кредитор у разі невиконання останнім свого зобов'язання набуває право отримати задоволення за рахунок реалізації даного майна. У разі подальших проблем при виконанні умов договору, можна звернути стягнення на вже заздалегідь обумовлене майно, або використовувати поручительство. При відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, у поручителя можуть виявитися активи, за рахунок яких можна погасити заборгованість.

Звернутися до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінального провадження за фактом шахрайства, або ухилення від виконання рішення суду.

Укласти договір факторингу або цесії (продати право вимоги до боржника) юридичним особам, що спеціалізуються на стягненні проблемної заборгованості.

Але найбільш дієвим, головне і правильним рішення в будь-якому випадку буде довірити свої правові проблеми професіоналам, адже кожна справа індивідуальна та потребує глибокого аналізу для позитивного виконання поставленого завдання.

ПОТРІБНА ПОРАДА ЮРИСТА?

ЗАМОВТЕ КОНСУЛЬТАЦІЮ В BITLEX

Замовити консультацію

*Якщо консультація, з якою звернувся клієнт, вимагає поглибленного вивчення, у звязку з чим юрист змушений буде витратити на надання консультації значну кількість часу, вартість консультації (попередньо узгоджена з клієнтом) може бути збільшена.