Приватизація житла: порядок та особливості

У сучасному суспільстві дуже часто стає питання про приватизацію нерухомого майна. Багатьом громадянам нерідко хочеться стати повноцінним власником «даху над головою». Пов'язано це часто з тим, що без проведення процесу приватизації людина не зможе повністю розпоряджатися відповідним майном. Щоб було простіше розібратися в даному питанні, ми пропонуємо розглянути даний процес на прикладі квартир.

Що ж таке «приватизація» і що вона передбачає?

Виходячи зі змісту норми Закону, що регулює здійснення даного процесу, приватизація - це перехід повноцінного права власності на квартиру, кімнату, будинок, житлове приміщення в гуртожитках, які призначені для проживання одиноких осіб або сімей, з державної власності на користь громадян України. Квадратні метри в процесі приватизації житлового фонду переходять у приватну власність. Також у нового власника нерухомості розширюються права і обов'язки по відношенню до нового житла. Квартира, яка була приватизована, може стати об'єктом договору і використовуватися на розсуд власника в рамках чинного законодавства.

Однак не кожне нерухоме майно підлягає приватизації. Винятками з таких правил є:

• Квартири-музеї;
• Квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, які розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
• Квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, які перебувають в аварійному стані;
• Квартири (кімнати, будинки), які були віднесені в установленому порядку до числа службових;
• Квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, які перебувають в зоні безумовного відселення.

Слід зазначити, що хоч приватизація і тягне за собою чимало позитивних наслідків, але крім плюсів у неї є і певні мінуси, викликані наявністю додаткової відповідальності на нового власника.

Які ж існують переваги і недоліки у приватизації?

До переваг належать такі чинники:

• Вільне розпоряджання майном;

Приватизована квартира дає можливість легально здійснювати операції з нерухомістю. Таку нерухомість можна не тільки продати, але і легально здати в оренду, оформивши відповідний договір. Користувачі квартир за договором соціального найму позбавлені такої можливості. Виселити власника з житла за законом практично неможливо, навіть у випадку серйозного посадового боргу за комунальні платежі. Приватизовану квартиру можна також закласти, обміняти, подарувати і т.д.

• Можливість проведення перепланування;

На відміну від державного житла (конфігурацію якого під власні бажання дуже важко поміняти практично), в приватизованому житлі можна здійснити перепланування, встановити інші інженерні комунікації. Головне, щоб все це проводилося в рамках будівельних норм і законів.

• Збереження прав незалежно від термінів відсутності власника;

Незважаючи на те, який період часу і з якої причини Ви не проживаєте в своїй квартирі, права на неї все одно залишаються за Вами. Те ж саме стосується і випадків при наявності заборгованості за комунальні послуги.

До недоліків відносяться такі чинники:

• Додаткові витрати;

Якщо мова йде про будинок, то його утримання, а також утримання прибудинкової території покладається на власників нерухомості. Для того, щоб заощадити кошти, можна частину робіт виконувати власними зусиллями. Також додається податок на нерухомість.

• Держава не допоможе поліпшити житлові умови;

За стан приватизованої квартири відповідає сам власник, тому покращувати свої житлові умови він також зобов'язаний самостійно.

Що стосується категорій громадян, які мають право на приватизацію, то такими є:

• громадяни України, які постійно проживають в квартирах (будинках) державного житлового фонду або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• громадяни України, які на законних підставах проживають у житлових приміщеннях гуртожитків з використанням житлових чеків;
• кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

При цьому існує два способи приватизувати житло:

1) Безкоштовна передача громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв. м. на сім'ю.

2) Продаж надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, які проживають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Разом з тим слід додати, що право кожного громадянина України на приватизацію займаного ним житла безкоштовно в рамках номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо, зокрема, громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла.

Яким чином оформити приватизацію і що для цього потрібно?

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами (які створені місцевою державною адміністрацією), органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Документи, які потрібні для приватизації:

• заява на приватизацію;
• копія документа, що посвідчує особу, а також всіх членів його сім'ї, які проживають разом з ним;
• технічний паспорт на об'єкт приватизації (квартиру, будинок, житлове приміщення в гуртожитку);
• копія ордера про надання житлової площі (копія договору найму в гуртожитку);
• документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) з приводу невикористання права на приватизацію державного житлового фонду;
• копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, які підтверджують родинні стосунки між членами сім'ї;
• довідка про реєстрацію місця проживання громадянина, котрий подає заяву, і всіх членів його сім'ї, зареєстрованих в квартирі, будинку, житловому приміщенні, кімнаті в комунальній квартирі;
• копія документа, який підтверджує право на пільгу,
• заяву-згоду тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Громадяни, які проживають в кімнаті гуртожитку, крім вищезазначених документів, до заяви також додають:

• виписку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у володінні житла;
• копію договору найму житлового приміщення і / або копію договору оренди житла;
• форму первинної облікової документації № 028 / о «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз;
• заяву про відсутність іншого власного помешкання на території України для всіх мешканців, що беруть участь у процесі приватизації.

За малолітніх і неповнолітніх члени сім'ї наймача рішення про приватизацію житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згода на участь в приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни свідчать своїми підписами в заяві біля прізвища дитини.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Кому може бути відмовлено в приватизації?

Згідно із законодавством органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначено в законодавстві і він є вичерпним. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію і заборона приватизувати конкретне приміщення.

Так в приватизації може бути відмовлено, зокрема, громадянам, які:

• повністю використали житлові чеки;
• які проживають у приміщенні, яке має статус службового;
• проживають в гуртожитках менше 5 років, без правових підстав;
• проживають в гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом;
• проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або не мають можливості повернути колишнє житлове приміщення;
• потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз;
• які проживають в гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Якщо стоїть питання про те, чи можна оскаржити відмову, то суперечки про приватизацію квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку вирішуються в порядку цивільного провадження.