Припинення трудового договору за ініціативою працівника

Однією з важливих рис трудових відносин є їх стабільність. Як і роботодавець, так і працівник заінтересовані в тривалості трудових відносин, оскільки працівники, які працюють тривалий час на підприємстві – здобувають нові навички, підвищують свою кваліфікацію, забезпечують для роботодавця належне функціонування підприємства. Але стабільність трудових відносин не означає, що вони не можуть бути припиненні. Бувають випадки, коли працівник бажає перейти на іншу роботу або виникають інші обставини, які перешкоджають працівнику продовжити трудові відносини з роботодавцем.

Отже, в даній статті ми розглянемо особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника та порядок такого розірвання.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника є звільненням за власним бажанням. Будь-які працівники можуть звільнитись за власним бажанням та без пояснення причин. Однією обов’язковою умовою є попередження працівником роботодавця про бажання розірвати трудовий договір у письмовій формі за два тижні до запланованого звільнення.

Порядок розірвання трудового договору

Працівник подає заяву роботодавцю про звільнення, у якій зазначає підставу – звільнення за власним бажанням та бажану дату звільнення. Заява обов’язково підписується працівником і зазначається дата складання, відсутність дати і підпису є підставою, для визнання такої заяви недійсною.

Заяву про звільнення працівник може передати як у період роботи, так і в період відсутності на роботі (відпустка, тимчасова непрацездатність). Працівник і роботодавець мають право домовитися про будь-який строк розірвання трудового договору в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви про звільнення. Однак одностороннє скорочення цього строку як працівником, так і роботодавцем, не допускається. Так, наприклад, власник не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку із дня подання заяви про звільнення, якщо працівник не просить про це. Якщо ж роботодавець відмовляється приймати заяву, працівник може надіслати заяву поштою рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

У разі прийняття заяви про звільнення, вона передається керівнику підприємства, який видає наказ про припинення трудового договору. В наказі зазначається підстава звільнення працівника – звільнення за власним бажанням, з посиланням на норму законодавства, в даному випадку це ст. 38 Кодексу законів про працю України. Наказ підписує керівник підприємства, після чого працівника під підпис ознайомлюють з цим наказом. Якщо працівник відмовляється підписати наказ, складається відповідний акт.

Продовження роботи після звільнення

Існують випадки, коли працівник продовжує працювати на підприємстві після спливу двотижневого строку, в цьому випадку роботодавець не має права звільнити працівника. Також працівник не може бути звільнений, якщо він відкликав свою заяву про звільнення. Працівник повинен подати керівнику письмову заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням. Проте існують випадки, коли роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником, який відкликав свою заяву або вийшов на роботу після закінчення двотижневого строку з моменту її подання. Зокрема, це можливо якщо на місце цього працівника було запрошено іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Підстави розірвання трудового договору без дотримання двотижневого строку відпрацювання

Кодексом законів про працю України передбачений перелік підстав, за якими працівник, може вимагати свого звільнення у строк, про який він просить. До них належать:

1. Переїзд на нове місце проживання. На вимогу роботодавця переїзд на нове місце проживання має бути підтверджений відповідними документами. Зокрема, такими документами можуть бути квиток; паспортні відомості про реєстрацію за новим місцем проживання; відповідна довідка місцевого органу виконавчої влади чи органу самоврядування про переїзд, оскільки особа може бути зареєстрованою за однією адресою, а фактично мешкати за іншою, навіть в іншому населеному пункті; довідки відповідних органів про наявність за новим місцем проживання умов, що унеможливлюють продовження роботи.
2. Переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість. Факт переведення працівника на роботу в іншу місцевість підтверджується довідкою про таке переведення, наданою відповідним роботодавцем.
3. Вступ до навчального закладу. Підтвердженням вступу до навчального закладу є відповідна довідка навчального закладу.
4. Неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком. Стан здоров’я працівника та необхідність зміни ним місця проживання підтверджуються медичним висновком.
5. Вагітність. Стан вагітності працівниці підтверджується відповідною довідкою медичної установи.
6. Догляд за дитиною-інвалідом або дитиною до досягнення нею 14 років. Вік дитини підтверджується свідоцтвом про її народження, а статус дитини-інваліда — відповідним посвідченням чи довідкою.
7. Догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи. Підтвердження необхідності такого догляду є відповідний медичний висновок.
8. Вихід на пенсію.
9. Прийняття на роботу за конкурсом. На вимогу роботодавця працівник має до своєї заяви про звільнення за власним бажанням додати копію документу, що засвідчує перемогу на конкурсі чи прийняття на іншу роботу за конкурсом (рішення конкурсної комісії, довідка роботодавця, до якого працівника прийнято за конкурсом, тощо).
10. Інші поважні причини.

Також, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. В цьому випадку працівник має право вимагати від роботодавця виплати вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

При звільненні працівника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення та провести з таким працівником розрахунок.