Припинення трудового договору, у зв’язку з розкраданням майна

Здійснення працівником розкрадання майна роботодавця є підставою для розірвання з ним трудового договору згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). При цьому не має значення, чи застосовувалися раніше до працівника заходи дисциплінарного або громадського стягнення, чи у робочий або неробочий час здійснено розкрадання, а також кількість і вартість викраденого.

Розкрадання може розглядатись як підстава для звільнення лише за умов, коли:

• крадіжку було скоєно за місцем роботи, тобто в організації, з якої працівника збираються звільнити.
• об’єктом крадіжки є саме майно власника.
• факт крадіжки був встановлений належним чином.

Яким чином встановити факт розкрадання?

Якщо хтось із працівників підприємства був свідком крадіжки майна, цей свідок може викласти обставини події у доповідній записці із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка вчинила крадіжку. Таку доповідну записку працівник засвідчує власним підписом.

Якщо зникло майно, передане під охорону, то цей факт має бути зафіксований у документі, яким оформлюють прийняття-передачу матеріальних цінностей під охорону (наприклад, у журналі прийняття-передачі матеріальних цінностей під охорону/з-під охорони, в акті прийняття-передачі матеріальних цінностей під охорону/з-під охорони тощо). Такі записи у журналах та акти засвідчуються підписами осіб, які приймали/передавали під охорону/з-під охорони матеріальні цінності. Про факт зникнення майна слід доповісти роботодавцю з посиланням на записи у журналах або додаванням до доповідної записки актів.

Якщо були виявлені сліди несанкціонованого проникнення у приміщення (порушено цілісність дверей, вікон, стін, даху, замків, пломб тощо), то таке приміщення обстежує спеціально створена комісія і складає акт наявних у приміщенні матеріальних цінностей. Факт пропажі встановлюється шляхом порівняння переліку наявних у приміщенні матеріальних цінностей з даними встановленої документації щодо обліку руху матеріальних цінностей в організації.

Якщо після розгляду матеріалів про зникнення майна роботодавець дійде висновку, що матеріальні цінності було вкрадено, він має право подати заяву до поліції.

Вирок суду, як підстава звільнення працівника

Після завершення розгляду справи та надходження в організацію вироку суду, який набрав законної сили, чи постанови органу, до компетенції якого належить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу, яким встановлено вину працівника у вчиненні за місцем роботи крадіжки майна власника, роботодавець приймає рішення про звільнення працівника за розкрадання майна за пунктом 8 статті 40 КЗпП України.

При визначенні дати звільнення роботодавець має врахувати, що відповідно до статті 148 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний не пізніше одного місяця від дня набуття законної сили вироку суду або дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за здійснення крадіжки, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або знаходження його у відпустці.

При цьому треба мати на увазі, що дисциплінарні санкції не можуть бути накладені пізніше шести місяців від дня здійснення провини. Це правило поширюється також на випадки розірвання трудового договору за пунктом 8 статті 40 КЗпП України. Підставою для видання такого наказу слугує вирок суду, який набрав законної сили, або постанова органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, або застосування заходів громадського впливу, про що обов’язково слід зазначити у наказі.

Розрахунок з працівником та видача трудової книжки

Останнім кроком для роботодавця буде проведення з працівником остаточного розрахунку і видача йому копії наказу про звільнення і належним чином оформленої трудової книжки. При звільненні на підставі п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у трудовій книжці працівника здійснюється запис: «Звільнено у зв’язку з вчиненням за місцем роботи розкрадання майна, п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».