Проблеми повернення коштів юридичних осіб у неплатоспроможних банках

Банкрутство банків – ситуація, яка в наш час не викликає жодного здивування через нестабільну економічну ситуацію, у якій зараз знаходиться наша країна.

Звісно, процедура виведення з ринку неплатоспроможних банків є законодавчо врегульованою, проте головне питання, яке постає перед особами. - як повернути свої кошти.

Щодо фізичних осіб, то це питання детально врегульовано в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у якому зазначено, що фізичним особам гарантовано повертається вклад у розмірі до 200 тисяч гривень. Якщо сума вкладу фізичної особи перевищує вказану у законодавстві, їй потрібно чекати своєї черги для задоволення заявлених вимог відповідно до п.1 ст. 52 вищезазначеного закону.

Однак треба зазначити, що в законодавстві відсутні будь-які гарантії повернення грошових коштів юридичних осіб з неплатоспроможного банку.

Що робити юридичним особам, щоб повернути свої кошти?

Звісно, перший і найбільш очевидний спосіб - це задоволення вимоги підприємця внаслідок своєї черги за рахунок ліквідаційної маси. Після проведення процедури оцінки та продажу активів банку та затвердження списку кредиторів отримані кошти складають ліквідаційну масу, за рахунок якої задовольняються вимоги кредиторів банку у порядку черговості. Юридичні особи є сьомими в черзі задоволення вимог.

Проте на практиці все частіше відбуваються випадки, коли підприємства не повертають навіть частини своїх вкладів, тому що їх гроші йдуть на задоволення вимог кредиторів попередніх шести черг.

Другий спосіб повернення вкладів можна вважати скоріш винятком з правил і може бути застосований далеко не до всіх юридичних осіб. Відповідно до законодавства, залік зустрічних вимога етапі тимчасової адміністрації, а також на етапі ліквідації, у тому числі зустрічних однорідних вимог, поєднання боржника і кредитора в одній особі заборонено.

Зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозалік) — є однією з підстав припинення зобов’язання шляхом двостороннього прощення боргу обома сторонами за умови рівності розміру вимог. Сторони складають акт про зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту підписання якого кореспондуючі зобов’язання сторін припиняються.

Треба мати на увазі, що зарахуванням можна припинити лише такі вимоги, які є:

• зустрічними – мається на увазі, що контрагенти в двох різних зобов’язаннях виконують різні ролі (боржник та кредитор) по відношенню один до одного;
• однорідними – не має чіткого визначення в законодавстві, як правило, йдеться про вимоги, які мають бути у одній і тій самій валюті або за одним видом договору;
• такими, строк виконання яких вже настав або у тому випадку, якщо строк не встановлений і визначається моментом пред’явлення вимоги.

Проте є певні винятки, які фактично дозволяють взаємозалік вимог. Це відбувається у тому випадку коли має місце поєднання боржника і кредитора певного банку в одній особі і кошти спрямовуються на погашення кредиту цього боржника, враховуючи, що ці кошти знаходились на поточних або депозитних рахунках особи в той час, як Фонд прийняв рішення про виведення банку з ринку. Треба брати до уваги той факт, що умовами договорів укладеними між боржником і банком передбачена можливість списання коштів з рахунків. А також того, що предмет застави не був замінений на майнові права щодо отримання коштів боржника, розміщених на відповідних рахунках у банку, за рік до початку процедури виведення банку з ринку.

Третій спосіб повернення вкладниками своїх коштів є доволі перспективним, проте потребує численних зусиль. Юридичні особи завжди можуть подати позов до власників істотної участі або до пов’язаних з банком осіб. Закон України «Про банки і банківську діяльність» зобов’язує власників істотної участі вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Також, у законодавстві чітко прописано, що пов’язана з банком особа, якщо її дії призвели до завданню банку шкоди, несе відповідальність усім своїм майном, а також може бути притягнута до цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення законодавства, здійснення операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності.

Тобто з юридичної точки зору існує можливість пред’явлення позову саме до цих осіб з вимогою відшкодувати збитки, проте на практиці доволі проблематично довести протиправність дій (бездіяльності) пов'язаних осіб та власників банку, а й для початку взагалі встановити, які дії (бездіяльність) мали місце. Важко довести й той факт, що відповідачі не вчинили усіх необхідних дій щодо попередження банкрутства банку. Судова практика, на жаль, свідчить про те, що більшість вироків приймаються не на користь вкладників через те, що суд недостатньо належно оцінює докази, та відмовляють у позовах через недоведеність зв’язку між діями власників істотної участі та пов’язаних з банком осіб та результаті у неплатоспроможності банку.

Отже, окрім стандартної процедури задоволення вимог кредитора за рахунок ліквідаційної маси існує можливість стягнення коштів з неплатоспроможного банку до початку реалізації його активів. Звісно, подібна можливість оцінюється індивідуально в кожному окремому випадку, враховуючи надані обставини справи, та  не може дати гарантію прийняття рішення на користь вкладника, але з іншої сторони, якщо не намагатися самостійно повернути кошти, за рахунок них будуть погашені кредитні вимоги попередніх шести черг. Найбільш раціональним вирішенням проблеми буде введення гарантованої суми відшкодування збитків юридичним особам по аналогії з фізичними особами.