ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНІВ КІБЕРПРОСТОРУ

Я переконаний, що час нудних наукових трактатів завершується. Ні, це зовсім не означає, що наукова юридична література зовсім зійде нанівець, але якщо метою автора є дослідження явищ, які перебувають в постійному розвитку, було б невірно використовувати для подібних нарисів суху академічну мову.

Благо, в сфері кіберправа (інтернет-права, комп'ютерного права, віртуального права і т.д.) існує досить невелика кількість класичних наукових досліджень, що дозволяє без докорів сумління писати про Інтернет і інформаційну безпеку в публіцистичному стилі, не зменшуючи тим самим важливості або вагомості самого дослідження.

Маючи за плечима досвід супроводу великих Інтернет-проектів, я став одержимий ідеєю розвинути інноваційний напрямок в юриспруденції і звернути увагу професійних юридичних кіл на проблеми, які існують в кіберпросторі. Сучасний юрист, юрист нового покоління, повинен усвідомити, що в діяльності великого і середнього бізнесу незмінно все більшого значення набуватиме Інтернет і програмне забезпечення. А це означає, що кіберправо стане (і вже стає!) одним з напрямків юридичної діяльності, що найбільш активно розвивається.

Керуючись бажанням зацікавити читача, показати йому силу інформаційного обігу, здійснюваного через Інтернет і, звичайно ж, звернути його увагу на проблематику регулювання кібервідносин, в даному циклі статей ми вирішили розповісти про найдальші куточки кіберпростору, «примірявши» на них як вітчизняні правові норми, так і право зарубіжних держав. Тут відразу ж зазначу, що говорячи про далекі куточки, я маю на увазі, в першу чергу, сфери, частково або повністю приховані від державного регулювання в силу своєї інноваційної природи (наприклад, криптовалюта), або ж в силу суто технічних особливостей реалізації ( наприклад, «цибулева» маршрутизація).

Однак, цілком очевидно, що неможливо досліджувати що-небудь, не заклавши теоретичні основи, необхідні для переходу до приватних питань. Саме тому теоретико-правові аспекти і стануть предметом першої статті з циклу "CYBERПPABO".

Отже, що ж із себе представляє кіберправо, чи є справедливим вживання даного терміну і яке значення він несе?

В англійській мові префікс "cyber" використовується для того, щоб підкреслити відношення того чи іншого явища до комп'ютерних мереж, віртуальної реальності, інформаційного суспільства. Саме в англійській мові ми бачимо найбільш широке вживання слів з зазначеним елементом. Так, різні англомовні джерела активно оперують такими термінами, як cybercrime, cyber-attack, cyberspace, cyberpunk і т.д. В українській і російській мовах подібні лексичні конструкції зустрічаються рідше, проте, деякі слова все ж успішно прижилися і в східній Європі. Наприклад, поняття «кіберзлочинність» (киберпреступность - рос.) використовується не тільки в побутовому мовленні, а й на рівні офіційних звітів органів внутрішніх справ, вірусних аналітиків, консультантів в сфері інформаційної безпеки і т.д. Наводячи приклади кіберслів, що активно застосовуються, я не можу не згадати популярний жанр наукової фантастики «кіберпанк», в якому творять не тільки західні, а й вітчизняні письменники.

В юридичній науці було багато спроб термінологічно визначити певну сукупність правових норм, яка регулює відносини, пов'язані з комп'ютерними мережами. Дослідники писали і про інтернет-право, і про комп'ютерне, комунікаційне, віртуальне право, і навіть намагалися вигадати якусь «правову інформатику». З огляду на молодість досліджуваної теми, не дивно, що відсутність чітких доктринальних орієнтирів призводить до термінологічної фривольності.

Пропонуючи термін «кіберправо», я, в першу чергу, мав на меті уникнути необдуманої вузькості його змісту. Наприклад, більш популярний нині варіант «інтернет-право» термінологічно обмежує дослідника лише правовим регулюванням сфери інформаційного обміну через мережеві протоколи, тоді як поза увагою вченого часто залишаються (або повинні залишитися, виходячи зі змісту обраного терміну) важливі питання криптографії, кіберзлочинності, криптовалюти, «сірого» і «чорного» програмного забезпечення, анонімних мереж, кібервійни та іншого.

Крім того, далеко не всі правовідносини, що цікавлять дослідника безпосередньо пов'язані з Інтернетом. Наприклад, проблема несанкціонованого збору метаданих про користувачів великими виробниками комп'ютерної техніки сама по собі виникає не на стадії інформаційного обміну між пристроєм кінцевого користувача і серверами виробника (об'єкт дослідження Інтернет-права, виходячи з семантики даного терміна), а на стадії програмування операційної системи пристрою, функціональність якої дозволяє здійснювати подібний збір даних.

Кіберправу ж цікаві і питання інформаційного обміну, та питання розробки програмного забезпечення, і питання функціонування Інтернет-ресурсів. Іншими словами, кіберправо, як галузь юридичної науки, претендує на те, щоб дослідити всі правові відносини, які існують в нерозривному зв'язку з комп'ютерною технікою та/або віртуальним простором.

Крім галузі юридичної науки, кіберправо слід розглядати і як елемент глобальної правової системи, який виступає комплексним інститутом, що включає правові норми мало не всіх основних галузей права, проте регулює відносно відособлені правовідносини.

Найближче по предмету свого регулювання кіберправо, звичайно ж, відноситься до інформаційного права, проте, очевидно, не може бути визнано виключно його структурним елементом (інститутом). На відміну від інформаційного права, кіберправо регулює не будь-який інформаційний обмін і не в будь-яких інформаційних мережах, обмежуючись тільки кіберпростором. Крім того, поза регулюванням інформаційного права залишаються питання, не пов'язані з інформацією, як прямим або опосередкованим об'єктом правовідносин, тоді як кіберправо регулює і інші типи правовідносин, про що я більш детально напишу пізніше.

Особливо хотілося б підкреслити, що для визнання тих чи інших відносин, що відносяться до предметної сфери кіберправа, досить, щоб вони виникали, існували, змінювалися або припинялися в нерозривному зв'язку з кіберпростором або ж у зв'язку зі створенням і функціонуванням програмного/апаратного забезпечення.

Вищенаведеною тезою пояснюється комплексний характер кіберправа. Для прикладу розглянемо один із феноменів кіберпростору і відносини, які виникали навколо нього.

У 2007 році на просторах рунета почалося поширення рекламних електронних листів із закликами взяти участь в якомусь проекті NewPro, який був нічим іншим, як фінансовою пірамідою. На відміну від стандартних «схем Понці» проект NewPro відрізнявся високим рівнем юридичної продуманості і в основі участі «вкладників» знаходилося не просто інвестування в міхур, а поширення елементів спеціального програмного забезпечення - програми з однойменною назвою NewPro. Учасники проекту вкладали кошти в придбання наступних ієрархічно вибудуваних «версій» програми (від першої до сьомої), самостійно поширюючи рекламні листи із закликами приєднатися до схеми. При цьому, отримати право на придбання наступної «версії» учасник міг тільки реалізувавши певну кількість зразків програм. Таким чином забезпечувалася ліквідність піраміди і постійне розширення кола учасників.

В основі описаної схеми лежать виключно інноваційні технології та принципи мережевого маркетингу. Безсумнівно, проект NewPro є одним із феноменів кіберпростору і комплекс відносин, пов'язаних з його створенням і участю в ньому, становить винятковий інтерес кіберправа.

У той же час, розібравши вказаний феномен на окремі групи правовідносин, ми побачимо, що кожна з таких груп окремо відноситься до предмету «класичних» галузей права.

Наприклад, створення самої комп'ютерної програми NewPro, як результату творчої діяльності розробника, породило цивільно-правові відносини (в частині охорони прав інтелектуальної власності). В ході придбання нових «версій» програми учасниками між ними полягали цивільно-правові угоди на придбання програмного забезпечення із заданою функціональністю. Оскільки учасники піраміди були громадянами різних країн, відповідні правовідносини були ускладнені міжнародно-правовим елементом, а тому часто виступали не просто цивільними, а міжнародно-правовими приватними. Цивільно-правові відносини виникали і при захисті майнових прав «вкладників», які в результаті функціонування піраміди зазнали збитків.

До сфери регулювання інформаційного права, як самостійної галузі права, очевидно, відносяться питання відповідальності учасників та організаторів піраміди за масове поширення рекламних повідомлень без згоди на те одержувачів (іншими словами — спам).

У комплексі правовідносин, породжуваних досліджуваним феноменом в кіберпросторі, простежується і кримінально-правова складова, оскільки дії організаторів схеми NewPro за своїми об'єктивними ознаками схожі з шахрайством, хоча кримінально-правовий ризик був сильно мінімізований шляхом попередження потенційних учасників про можливість повної втрати вкладених коштів, яке містилося в рекламних розсилках. Слідом за шахрайством напрошується кваліфікація й інших пов'язаних злочинів (відмивання грошей, ухилення від сплати податків, шахрайство з фінансовими ресурсами).

Крім вищевказаних груп правовідносин виникали і банківсько-правові відносини (в частині регулювання використання учасниками та організаторами електронних платіжних систем і електронних грошей) і, звичайно ж, податкові відносини (в частині обов'язку задекларувати, утримати і сплатити податки з доходів, отриманих фізичними особами завдяки функціонуванню схеми).

Отже, комплекс взаємопов'язаних та відносно відокремлених правовідносин, що включає всі перераховані вище групи, є предметом регулювання кіберправа, як комплексного міжгалузевого інституту. Ця теза не змінює початкової юридичної природи окремо взятих відносин, але допомагає зрозуміти їх специфіку, яка полягає в нерозривному зв'язку з кіберпростором.

Глибоко розібратися в специфіці функціонування подібних пірамід та інших феноменів кіберпростору неможливо без спеціальних знань, які досить часто виходять за рамки юридичних. Найчастіше, представник юридичної спеціальності або ж правознавець-вчений, які мають справу з подібними явищами, повинні розуміти загальні принципи функціонування програмного забезпечення, інформаційних мереж, особливості організації руху коштів в мережі і т.д. За аналогією з юристом, який науково розробляє проблеми містобудівної діяльності, юрист, який займається кіберправом просто зобов'язаний володіти відповідною спеціальною термінологією.

Вищевказані твердження ставлять певні вимоги до науки кіберправа і до рамок системи знань, що нею розробляється.

Повертаючись до питання відносин, які є предметом регулювання кіберправа, слід виділити їх основні риси:

1) По-перше, правовідносини, що входять в предмет регулювання кіберправа, виникають, видозмінюються і припиняються у зв'язку з використанням (створенням, розробкою) програмного і/або апаратного забезпечення, або існують в рамках кіберпростору;

2) По-друге, для предмета кіберправа характерною рисою є інтернаціональність в тому її розумінні, що кіберпростір лише умовно відображає державні кордони і різні правові режими. Дана риса стає причиною правових колізій, повсюдно виникаючих при вступі в правовідносини за допомогою всесвітньої мережі. Інакше ми можемо сказати, що кіберправо в рамках свого предмета має значну кількість відносин, ускладнених іноземними елементами;

3) По-третє, для відносин, що входять в предмет кіберправа, характерна комплексність, оскільки кіберправом об'єднані як відносини публічної сфери, так і приватної.

4) Четвертою і останньою з основних ознак предмета кіберправа є його постійне розширення. На відміну від традиційних правових інститутів, в рамках яких обсяг регульованих відносин не зазнав великої зміни за останні кілька десятків років, предмет регулювання кіберправа розширюється щодня. Можна сказати, що кіберправо - це жива реакція держави і суспільства на інновації.

Отже, заклавши деякі теоретичні основи, необхідно переходити до деталей. Стежачи за циклом наших статей Ви зможете ознайомитися з проблематикою регулювання сучасного кіберпростору на конкретних прикладах, а також разом з нами зробити висновки про тенденції розвитку глобальної павутини.