Рекомендації щодо укладення договору поставки

У процесі здійснення підприємницької діяльності суб’єкти господарювання досить часто укладають різноманітні договори, зокрема купівлі-продажу, надання послуг тощо.

Однак інколи придбання товарів відбувається шляхом доставки товару продавцем. У такому випадку доцільно укладати договір поставки, який є певним різновидом договору купівлі-продажу.

Цивільне законодавство України визначає договір поставки як договір, відповідно до якого одна сторона (продавець чи постачальник) зобов’язується передати у власність товар покупцеві у встановлений строк, а покупець зі свого боку має прийняти товар та оплатити його вартість. Особливістю договору поставки є те, що укладається він щодо товарів, які необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

Наявність повноважень сторін для укладення договору

Враховуючи специфіку договору поставки, такий вид договорів укладається між суб’єктами підприємницької діяльності, тобто юридичними особами та фізичними особами – підприємцями. Перед укладенням договору краще впевнитися, що юридична особа дійсно існує та не перебуває у процесі ліквідації тощо. Це ж стосується і фізичної особи – підприємця. Для цього контрагент може отримати необхідну інформацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань шляхом подання безкоштовного запиту на сайті Міністерства юстиції України.

Крім того, у відкритому доступі перебуває інформація про особу, яка є підписантом юридичної особи, тобто має повноваження на укладення відповідного договору. Якщо підписувати договір буде представник юридичної особи за довіреністю, необхідно перевірити дійсність такої довіреності, наявність повноважень укладати договір на визначену суму.

Істотні умови договору

Укладаючи договір поставки, як і будь-який інший договір, необхідно впевнитися в тому, чи всі істотні умови, встановлені законодавством для відповідного типу договорів, передбачені у проекті, що готується до підписання.

У договорі поставки обов’язково має бути передбачено предмет договору, тобто те, що продавець має здійснити доставку покупцеві певного товару за вказаною покупцем адресою.

Не менш важливим положенням договору є чітке визначення безпосередньо товару, який має поставити продавець. Чим більше якісних та кількісних характеристик товару буде передбачено у договорі (асортимент, кількість та якість товару), тим вірогідніше, що покупець отримає саме той товар, про який ідеться у договорі. Тобто сторони повинні мати чітку уяву, про який саме товар ідеться, аби не виникло непорозумінь на етапі прийому-передачі поставленого товару.

Сторони мають домовитися про строк поставки товару. Наприклад, у договорі може передбачатися, що продавець здійснює поставку товару протягом п’яти днів після укладення договору чи протягом п’яти днів з моменту здійснення (отримання продавцем) попередньої оплати покупцем(повністю або частково). Визначення саме початку перебігу строку поставки, адже якщо покупець спочатку має здійснити передплату, відповідно до взятих на себе зобов’язань, то перебіг обумовленого п’ятиденного строку для здійснення поставки починається лише після отримання коштів від покупця. Доцільно також встановлювати строк для здійснення покупцем попередньо оплати для того, щоб покупець не затягував виконання своїх зобов’язань.

Звичайно, як і в будь-яких відносинах, пов’язаних з купівлею-продажем товарів, сторони мають домовитися про ціну обраного товару. Враховуючи коливання цін на ринку, сторони у договорі передбачають ціну за одиницю товару і якщо інше не передбачено договором, то ціна на момент розрахунків має бути тією, що передбачена у договорі.

Крім того, сторони передбачають, у яких випадках та розмірах має відшкодовуватися шкода, завдана невиконанням чи неналежним виконанням умов договору. Причому відповідальність має бути встановлена як для продавця, так і для покупця. Наприклад, у договорі може бути встановлено, що продавець має сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару, а також пеню за кожен день прострочення. Зі свого боку покупець повинен нести відповідальність (також у вигляді штрафу) за відмову прийняти товар належної якості, що відповідає всім характеристикам, обумовленим договором.

Момент переходу права власності на товар та порядок передачі товару

Важливе місце серед умов договору посідають пункти, що визначають момент переходу права власності на товар. Ці пункти мають велике значення, адже згідно з чинним законодавством ризики випадкового знищення та пошкодження майна несе саме його власник.

Отже, в договорі передбачаємо, що право власності на товар переходить до покупця після фактичної передачі товару та підписання акта прийому-передачі чи товарної накладної. Тобто, якщо продавець виконав свої зобов’язання та здійснив поставку товару належної якості, а покупець прийняв такий товар, але до проведення повних розрахунків пошкодив товар, то покупець все одно зобов’язаний заплатити продавцеві, адже товар вже перебував у його власності.

Укладаючи договір поставки, необхідно проконсультуватися з юристом щодо допустимості положень договору, а також для визначення не вигідних для сторони пунктів та умов.

Схожі статті:

Як повернути гроші, якщо інтернет-магазин не доставив товар?

Як правильно написати розписку: роз’яснення юриста

Відмова від використання печаток у роботі підприємств: ризики та перспективи для бізнесу