Особливості укладення і змісту шлюбного договору

Шлюб — це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Для врегулювання економічних відносин в сімейному законодавстві України передбачений такий інститут, як шлюбний договір.

Загальні вимоги до шлюбного договору та осіб, які укладають договір

Особливостями шлюбного договору є те, що він укладається в письмовій формі та обов’язково посвідчується нотаріусом. Шлюбний договір мають право укладати подружжя, а також особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Отже, вік з якого може укладатись договір співпадає з шлюбним віком та встановлюється як для чоловіків, так і для жінок, у вісімнадцять років. Проте в деяких випадках цей вік може бути знижено. Особа, яка досягла шістнадцяти років може звернутись з заявою до суду, де їй нададуть право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюбний договір набирає чинності в день нотаріального посвідчення цього договору, якщо він укладався подружжям. У разі, якщо шлюбний договір був укладений до реєстрації шлюбу, то договір набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу.

Предмет шлюбного договору

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.

У шлюбному договорі подружжя може вирішити долю майна, набутого до шлюбу, зокрема за час спільного проживання — воно стає або спільною сумісною власністю, або залишається особистою приватною власністю. Усе ж найчастіше сторони шлюбного договору погоджуються, що таке майно залишається особистою приватною власністю.

Щодо права власності на інше майно, набуте подружжям у шлюбі, то сторони можуть домовитися, що таке майно буде спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

До того ж у шлюбному договорі можна прописати порядок поділу майна у випадку розірвання шлюбу. Найчастіше тут визначають частки кожного з подружжя або обирають інший принцип поділу. Наприклад, майно належатиме тому, на кого воно зареєстроване.

Також, шлюбний договір може визначати порядок користування житлом. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.

Окрім того, сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

За шлюбним договором заборонено передавати у власність одному з подружжя нерухомість та інше майно, право на яке підлягає держреєстрації. Це означає, що шлюбний договір не може підміняти інші правочини, як, наприклад, купівлю-продаж чи дарування.

Вирішувати особисті відносини між подружжям, та відносини між батьками й дітьми в шлюбному договорі заборонено.

Строк шлюбного договору

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків. Також може бути встановлена чинність договору або окремих його умов після припинення шлюбу.

Зміна та розірвання шлюбного договору

Одностороння зміна умов шлюбного договору і відмова від нього не допускається. Змінити договір можна за взаємною згодою подружжя шляхом укладення додаткової угоди, яка посвідчується нотаріально. Також змінити договір може один з подружжя, звернувшись до суду, але в тому випадку, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Шлюбний договір може бути розірваний на вимогу одного з подружжя за рішенням суду з підстав , що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Визнання шлюбного договору недійсним

Шлюбний договір визнається недійсним на вимогу одного з подружжя або іншої особи , права та інтереси якої цим договором порушені. Це можливо здійснити виключно у судовому порядку, крім випадків, передбачених законом.

Отже, шлюбний договір буде гарантією реалізації майнових прав подружжя лише в тому випадку коли він відповідатиме нормам чинного законодавства та не буде суперечити  моральним засадам суспільства.