Ставши свідком чи жертвою злочину, для виявлення та притягнення до відповідальності винних осіб необхідно повідомити про вчинений злочин уповноважені органи. Органом, до повноважень якого належить прийняття заяв про вчинення злочину та здійснення досудового розслідування, у більшості випадків є Національна поліція України, органи прокуратури чи Служба безпеки України.
Для вчинення певних юридично значущих дій, укладення правочинів від імені однієї особи іншою або здійснення представництва особи у державних органах чи перед іншими особами необхідно, аби представник мав можливість підтвердити свої повноваження на вчинення таких дій. Тобто для представництва особи чи вчинення певних дій від її імені іншою особою така особа має видати спеціальний документ, що підтвердить її повноваження. Звичайно, таким документом є довіреність.
Не всі справи, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, закінчуються на етапі прийняття рішення судом на користь тієї чи іншої сторони. Прийняте судом рішення має виконуватися сторонами або добровільно, або у примусовому порядку. Особливе значення виконання рішення суду, яке буде відбуватися за участю спеціально уповноважених державою органів, має у справах, що носять матеріальний характер. У будь-якому випадку виконання рішення відбувається у порядку виконавчого провадження. Однак для відкриття виконавчого провадження уповноваженим органам та їх посадовим особам необхідні документи, які б містили всю необхідну інформацію про боржника, суму, що підлягає стягненню, тощо. Документом, на підставі якого відбувається виконання рішення суду, є виконавчий лист.
Потрапивши в ситуацію, вирішення якої можливе лише у судовому порядку, особа без юридичної освіти бажає знати основні правила звернення до суду. До якого суду звертатися? Перш за все особа, що має намір звернутися до суду з позовом, повинна визначити, до якого суду необхідно звертатися. За загальним правилом у цивільних справах позовна заява направляється до міського, районного чи міжміського суду за місцем реєстрації чи місцезнаходженням відповідача. Звичайно, якщо і позивач, і відповідач зареєстровані та проживають в одному місті чи районі міста, то вибір суду є очевидним. Складніше, якщо сторони зареєстровані у різних містах. Наприклад, подружжя, що має неповнолітню дитину, вирішило розлучитися, але чоловік зареєстрований в одному місті, а дружина – в іншому. У разі якщо позивачем буде дружина, то позовна заява направляється за місцем реєстрації чоловіка, і навпаки. Законодавець передбачив низку категорій справ, у яких позивач має вибір, до якого суду звертатися: за місцем реєстрації позивача чи за своїм місцем реєстрації. До таких справ належать, зокрема, справи про стягнення аліментів. Так, матір, з якою постійно проживає дитина, бажаючи стягнути аліменти з батька у судовому порядку, може звернутися як до суду за місцем реєстрації батька за загальними правилами, так і за місцем своєї реєстрації.
Як кожна фізична особа повинна мати зареєстроване місце проживання, так і кожна юридична особа повинна мати певне місце реєстрації, так звану «юридичну адресу». Причому відповідно до норм чинного законодавства кожна юридична особа не лише повинна мати конкретно визначену юридичну адресу, а й надати інформацію про неї державному реєстраторові під час здійснення державної реєстрації. У зв’язку з цим виникає досить закономірне питання, що ж таке юридична адреса та для чого вона потрібна.
Сьогодні, аби здійснити покупку, непотрібно йти на ринок, до магазину чи супермаркету. Будь-яку річ від найменшої дрібнички до побутової техніки чи ювелірних прикрас можна придбати не виходячи з дому у мережі Інтернет. Способів знайти та придбати необхідну річ в інтернеті безліч. Наприклад, здійснювати покупку можна у соціальних мережах чи за допомогою спеціальних сайтів, таких як ОЛХ. Найпоширенішим способом здійснювати покупки через інтернет є купівля товарів в інтернет-магазинах, яких на сьогодні існує величезна кількість. Так, всім відомий величезний інтернет-магазин «Розетка», у якому сотні товарів різноманітних категорій. Існують великі спеціалізовані магазини, наприклад магазини дитячих іграшок чи жіночого одягу, що користуються значною популярністю серед населення. Однак інколи, бажаючи знайти якомога дешевший чи досить специфічний товар, особи роблять покупки у підозрілих інтернет-магазинах і, як результат, здійснюють оплату товару, але сам товар не отримують.
Мабуть, чи не кожен другий українець хоч раз та звертався до друзів, колег чи знайомих з проханням позичити незначну суму грошей на деякий час. Зазвичай такі відносини будуються на довірі та усних домовленостях між двома особами, тобто ніяких договорів, розписок чи інших документальних підтверджень існуючих відносин та умов, на яких гроші було надано в борг, не існує. Здебільшого такі документи чи письмові підтвердження наявності боргу і не потрібні, оскільки гроші повертаються вчасно та у повному обсязі, тим паче що й справді йдеться про незначні суми. Однак трапляються випадки, в яких одна особа надає в борг іншій особі гроші, які та з різних причин відмовляється повертати. У такі ситуації може опинитися людина, яка позичила гроші родичам, друзям чи близьким знайомим, а отже, не має ніяких письмових підтверджень та гарантій виконання боржником зобов’язання, тобто повернення боргу в обумовлений час. Опинившись у такій ситуації, кредитора хвилює питання, яким чином можна повернути гроші, надані у борг?
Раніше для придбання квитків на потяг чи літак необхідно було їхати в спеціальні каси та стояти в черзі. З розвитком сучасних технологій кожен може придбати квиток не виходячи з дому у мережі Інтернет. Такі квитки є не менш реальними та дійсними, як і ті, що придбані у касі перевізника. Крім того, Правила користування залізничним транспортом визначають, що посадка може здійснюватися, зокрема, при наявності електронного квитка на смартфоні, планшеті чи інших технічних пристроях. Ще однією суттєвою перевагою купівлі квитків онлайн є можливість вибрати зручне місце та додаткові послуги, наприклад, чай чи постіль. Незважаючи на швидкість та зручність придбання квитків в Інтернеті, багато людей продовжують купувати квитки звичним способом у касах та на вокзалах. Це пов’язано з тим, що люди бояться стати жертвами шахрайства і, як наслідок, отримання фальшивого квитка чи неотримання його зовсім. Звичайно, якщо особа вже стала жертвою злочину, то повернути свої гроші та притягнути винних осіб до відповідальності дуже складно, тим більше що це займає досить тривалий час та, на жаль, не завжди приносить бажаний результат. Отже, купуючи квитки в Інтернеті необхідно скористатися декількома порадами юриста.
Організацію роботи будь-якої юридичної особи здійснює її керівник. Саме керівник підприємства, установи чи організації незалежно від її форми власності уповноважений підписувати документи від імені юридичної особи, а також представляти інтереси підприємства у державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими юридичними особами без додаткових документів. Керівником підприємства може бути директор, генеральний директор, президент тощо залежно від того, яка назва цієї посади визначена в установчих документах юридичної особи. Отже, керівник підприємства – це працівник, який перебуває у трудових відносинах з юридичною особою та відповідно до укладеного між ними трудового договору чи контракту наділений управлінськими повноваженнями. Посада керівника є строковою, тобто певна особа призначається чи обирається на посаду на визначений у контракті строк. Після закінчення цього строку контракт може бути переукладено на новий строк з тією ж особою або укладено новий з іншою. Крім того, керівник підприємства може бути достроково звільнений з посади до закінчення строку дії контракту з різноманітних причин, зокрема за власним бажанням, у зв’язку з порушенням умов контракту, за згодою сторін тощо. У будь-якому випадку при зміні керівника підприємства власник має пам’ятати про наявність юридичних ризиків, які можна мінімізувати, дотримуючись певного алгоритму дій.
У зв’язку з дією в Україні мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення власникам таких земельних ділянок залишається надавати їх в оренду для отримання додаткового доходу і щоб земельна ділянка використовувалася відповідно до її цільового призначення. Відносини між власником земельної ділянки та орендарем мають бути юридично оформлені відповідно до вимог закону, тобто між ними має бути укладено договір оренди земельної ділянки. Саме в договорі визначаються основні умови, на яких орендар користується земельною ділянкою, а також права та обов’язки сторін. У зв’язку з тим, що зазвичай власниками земельних ділянок і відповідно орендодавцями є пересічні громадяни, а орендарями – фермери, то саме останні пропонують до підписання текст договору. Такий договір містить усі істотні умови договору, які мають бути визначені, аби договір мав юридичну силу, однак ці умови мають найбільш загальний характер, а сам договір може не передбачати механізмів захисту власника землі від порушень з боку орендаря, таких як визначення справедливих штрафних санкцій за затримку у виплаті орендної плати, відповідальність за виснаження земель тощо. Отже, перед укладанням договору оренди землі обидві сторони мають чітко визначити всі умови співпраці та закріпити їх у письмовому вигляді.