Кожна людина має право вільно обирати місце свого проживання незалежно від громадянства, віросповідання чи будь-яких інших характеристик. Як інколи українці приймають рішення про переїзд на постійне місце проживання в іншу країну, так і іноземці чи особи без громадянства можуть обрати Україну для життя та працевлаштування. Іноземець або особа без громадянства, що обрали місце постійного проживання на території України, мають отримати посвідку на постійне проживання. Іноземці та особи без громадянства, що отримали посвідку на проживання в Україні, прирівнюються в правах до громадян України за винятком випадків, що прямо передбачені законом чи міжнародними договорами. Саме посвідка на постійне проживання підтверджує законність перебування особи на території України та посвідчує особу її власника.
Досить часто на підприємствах чи в організаціях для виконання певних робіт чи надання послуг певної якості необхідні спеціалісти з високим рівнем кваліфікації, спеціальною освітою чи значним досвідом роботи. На жаль, не завжди серед громадян України можна знайти підходящих за рівнем знань та умінь чи кваліфікацією спеціалістів. У таких випадках роботодавці здійснюють підбір кадрів серед іноземців та осіб без громадянства, які відповідали б встановленим вимогам. В Україні для офіційного прийняття на роботу іноземця чи особи без громадянства роботодавець має отримати дозвіл на його працевлаштування. Причому, якщо роботодавець планує працевлаштувати декілька іноземців, то й отримувати необхідно дозвіл на працевлаштування кожної особи.
Після розлучення батьків дитина залишається проживати разом з одним з них, але це не звільняє іншого від обов’язку утримувати свою дитину. Отже, той з батьків, що проживає окремо від дитини, сплачує аліменти, тобто певну грошову суму для утримання та забезпечення дитини всім необхідним. Як свідчить практика, колишнє подружжя дуже рідко може домовитися між собою про розмір аліментів. Крім того, через деякий час після початку сплати аліментів можуть виникнути обставини, за яких розмір аліментів має бути збільшено, з чим платник не погоджується. У таких випадках питання про підвищення розміру аліментів буде вирішуватися у судовому порядку.
Звертаючись до банку для отримання кредиту, слід пам’ятати, що кредитні гроші надаються у тимчасове користування і мають бути повернуті банку разом з обумовленими договором відсотками та у визначений строк. У разі прострочення повернення або ухилення від повернення грошових коштів банк може звернутися з позовом до суду для стягнення коштів у примусовому порядку. Що ж робити боржникові у разі звернення банку до суду? Перш за все непотрібно хвилюватися та вважати, що виграти справу проти банку все одно не можливо. Безумовно, шанси довести свою правоту в судовому засіданні є.
В межах досудового розслідування особи, що проводять таке розслідування (слідчий, прокурор), здійснюють передбачені законом слідчі дії. Метою будь-яких слідчих дій є встановлення винних у кримінальному правопорушенні осіб та притягнення їх до відповідальності. Найбільш поширеними слідчими діями, до яких можуть бути залучені особи, є допит і обшук. Всі ці слідчі дії обов’язково проводяться в межах конкретного кримінального провадження, а отже, стосуються певного предмета. Кожна особа, навіть найбільш законослухняна, має знати основні правила поведінки під час проведення слідчих дій за її участю.
Через значне скорочення робочих місць та відсутність можливості влаштуватися на роботу за спеціальністю багато українців намагаються заробляти шляхом створення власного бізнесу. Дехто займається роздрібною торгівлею чи надає дрібні побутові послуги, а для здійснення діяльності реєструється як фізична особа - підприємець, проте є особи, які створюють і більш масштабний бізнес. Як свідчить практика, і великий, і малий бізнес можуть зазнати невдачі, тобто не приносити бажаного прибутку, завдати значних збитків тощо. Все це відбувається у зв’язку з тим, що більшість бізнесменів-початківців здійснюють низку юридичних помилок, яких можна було б уникнути. Визначимо основні з них.
Кожна особа має дотримуватися норм законодавства як у приватному житті, так і на роботі, виконуючи свої професійні обов’язки. На жаль, не кожна особа керується цією вимогою. За певних обставин будь-яка особа може вчинити дії, які є незаконними та порушують права інших осіб. Не становлять винятку і працівники правоохоронних органів.
Надаючи гроші в борг навіть близьким знайомим чи друзям, необхідно мати докази передання таких коштів та певні гарантії того, що ці гроші будуть повернуті їх власнику, особливо якщо йдеться про значну суму. Основним інструментом, що захищає права як боржника, так і кредитора, є боргова розписка. Тобто, передаючи гроші, боржник має написати розписку, яка у випадку неповернення коштів або прострочення повернення коштів буде слугувати для кредитора доказом існування правовідносин позики та підставою для звернення до суду. З іншого боку, повертаючи кредиторові позичені кошти, боржник може вимагати від кредитора розписку, в якій би зазначалося, що кошти повернені, аби не довелося повертати кошти повторно.
Ознайомлюючись з податковим законодавством України, дуже часто зустрічаємо поняття «резидент» та «нерезидент». Більшість осіб помилково вважають, що під поняттям «резидент» мається на увазі громадянин України, а відповідно «нерезидент» – іноземець чи особа без громадянства. Таке твердження є не досить правильним. Для більшої зручності у визначенні ставок оподаткування та певних особливостей стягнення податків та зборів законодавець поділяє платників податків на дві категорії: резиденти та нерезиденти. Варто зазначити, що таке розмежування використовується не лише у галузі податкового права, а й в інших галузях, наприклад митному та банківському праві тощо.
Сучасна молодь, отримавши вищу освіту, досить часто не може влаштуватися на роботу, тим паче за спеціальністю, або ж знайти роботу, яка б достойно оплачувалася. Багато осіб, не лише серед молоді, планують для отримання доходу створити власну справу Проте будь-яка справа потребує правильного юридичного оформлення: укладання низки документів, здійснення державної реєстрації тощо. Одним із варіантів здійснення підприємницької діяльності є створення господарського товариства. Цивільне законодавство визначає господарські товариства як різновид юридичної особи, статутний капітал якої поділено на частки. Крім того, законодавець чітко визначив, у яких формах створюються господарські товариства, а також їхні особливості.