Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення та повідомляється наступне.

У Вас досить складне питання, тому відповідь на нього доцільно розділити на частини відповідно до змісту.

Щодо арешту майна.

Правовідносини між КМКП та РАЕС мають господарський характер, спори по таких справах вирішуються господарськими судами.

Між КМКП та РАЕС тривали судові спори, які знаходились у провадженні Господарського суду Рівненської області та Рівненського апеляційного господарського суду.

Так, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) арешт майна є одним з видів забезпечення позову.

Статтею 66 ГПК передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 ГПК, позов забезпечується:

• накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;
• забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
• забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
• зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Наразі, не маючи жодних документів від Вас та без можливості ознайомитися з матеріалами справ, досить важко говорити про правомірність дій суду, прокуратури, КМКП та РАЕС.

Проте зазначимо: приватизовані квартири є особистим майном громадян, на які не може бути звернено стягнення та накладено арешт, якщо такі громадяни не є боржниками кредитора (РАЕС).

Згідно із статтею 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У будь-якому випадку у Вас як ОСББ є можливість звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів та вимагати скасування арешту з будинків, якщо такий арешт є.

Так, відповідно до пункту 4 постанови № 5 пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 ГПК підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, можливо, що наклали арешт саме на комунальну власність, яка належить КМКП, а не на приватну власність громадян. Без матеріалів справи сказати це неможливо.

Щодо правового статусу ОСББ.

Відповідно до статті 22 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об’єднання за рішенням загальних зборів має право:

• задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
• визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
• виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об’єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів.

Самостійне забезпечення об’єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об’єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об’єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об’єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об’єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об’єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об’єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об’єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об’єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об’єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб’єктів господарювання.

Як Ви бачите з наведеної норми закону, якщо КМКП відмовляється укладати з Вами договори, то це є, на нашу думку, незаконним, Ви можете задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення або визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори.

Крім того, згідно із статтею 6 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об’єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об’єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об’єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об’єднання відновлює її за власний рахунок.

Зазначимо, що будинки, квартири житлового та нежитлового фонду залишаються у власності колишніх власників, а ОСББ здійснює виключно управлінські та представницькі функції та не є власником зазначеного майна.

Якщо колишній балансоутримувач (КМКП) не дотримується вимог закону, зокрема статті 6 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Ви можете звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів або поскаржитись до вищих органів.

Також звертаємо Вашу увагу, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність). Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Як свідчить судова практика, у спорах про звільнення майна з-під арешту підставою для звернення до суду є оспорювання правомірності включення конкретного майна до акту опису майна.

Особи, які вважали, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, звертались до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту.

Для таких справ характерні: наявність арештованого майна; неможливість для позивача здійснити своє суб’єктивне право, оскільки його право на розпорядження чи користування цим майном обмежене; розгляд справи судом з урахуванням вимог до суб’єктів правовідносин, підвідомчості та підсудності справ судам. Метою позову про звільнення майна з-під арешту є встановлення належності арештованого майна.

Разом із тим, іншою формою захисту права власності на арештоване майно є подання скарги на дії державного виконавця.

З огляду на викладене, виникають проблемні питання при вирішенні цієї категорії справ, оскільки до суду подаються позови про звільнення майна з-під арешту, про визнання права власності на арештоване майно, про виключення майна з акту опису та арешту, у значній кількості яких в якості відповідача зазначається відділ державної виконавчої служби, незважаючи на роз’яснення Верховного Суду України (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 р. №6 (із наступними змінами), згідно з якою «відповідачами у справі суд притягує боржника, особу в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках – особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване).

Також слід мати на увазі, що до вимог про звільнення майна з під арешту поширюється передбачений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності - три роки. Перебіг цього строку відповідно до вимог ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, тобто про арешт свого майна.

Як вбачається з матеріалів, які Ви надіслали, основною проблемою у Вас є саме наявність арешту майна. Саме це є причиною, яка не дає Вам як ОСББ правомірно управляти та розпоряджатись майном ОСББ. У даній ситуації, проблеми виникають і у Державної виконавчої служби, адже вони не можуть безпідставно зняти арешт, який накладено судом. Так само і КМКП не можуть нічого зробити без судового рішення.

Отже, Вам необхідно звернутись до господарського суду за місцезнаходженням арештованого майна (будинків), а в якості відповідачів зазначити КМКП та РАЕС.