В умовах ринкової економіки все більшої популярності набувають операції з цінними паперами. Для подальшого розуміння будемо виходити з нормативних орієнтирів, наданих законодавцем.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визнає цінним  папером документ  установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір іншим особам.

Цінні папери як інструменти забезпечення фінансових угод і операцій відомі досить давно. Термін «цінні папери» утвердився на фінансовому ринку з двох причин. По-перше, всі боргові зобов'язання мали відповідну ціну, виражену в грошовому еквіваленті тієї чи іншої країни. По-друге, такі грошові документи перебували в обігу лише в паперовій формі, тому термін «грошовий документ» завжди сприймався як «паперовий документ», або «цінний папір». Однак сучасний рівень розвитку комп'ютерних технологій зумовив поступове витіснення на фінансових ринках певної частини паперових «цінних паперів» відповідними записами у комп'ютерних файлах. Це так звана бездокументарна форма цінних паперів.

Точку відліку з початку обігу цінних паперів слід шукати у другій половині ХІХ ст., що було зумовлено активною діяльністю товарно-фондових бірж в основних фінансових центрах – Києві, Харкові, Одесі, Львові.

Щодо видів цінних паперів законодавець встановлює критерій форми існування цінних паперів: документарні, бездокументарні. Також має місце класифікація за порядком видачі цінних паперів: емісійні, неемісійні. Окремо можемо розрізняти цінні папери за терміном обертання: безстрокові та строкові.

В Україні в цивільному обороті можуть знаходитися цілі групи цінних паперів:

• пайові цінні папери – які посвідчують участь власника цінних паперів у статутному капіталі, отримання ним прибутку від провадження діяльності юридичних осіб, та право на отримання частки від ліквідації емітента;
• боргові цінні папери – регулюють відносини зобов’язання за виданою позикою, виданою емітентом або особою, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити кошти у встановлений строк;
• приватизаційні цінні папери – посвідчують право власника на безоплатне отримання частки від приватизації майна державних підприємств, державного фонду, земельного фонду;
• іпотечні цінні папери – забезпечені іпотечним покриттям для гарантування отримання коштів власником цінного паперу від емітента;
• похідні цінні папери – особливий різновид цінних паперів, обіг та випуск яких пов’язаний із правом придбання чи продажу протягом певного строку, встановленого спеціальним договором, цінних паперів, інших фінансових чи товарних ресурсів;
• товаророзпорядчі цінні папери – надають право розпорядження певним майном, що обов’язково зазначене у цінному папері.