Фрахтування (договір чартеру) – це угода, за якою одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою.

Особливістю фрахтування є те, що в цьому договорі заздалегідь визначають, в якому саме транспортному засобі (його частині, приміщенні) буде розташовано об'єкт перевезення, а при звичайному перевезенні це питання віднесено на розсуд самого перевізника.

Договір чартеру використовується на повітряному, морському і річковому транспорті.

Чартерне повітряне перевезення передбачене Повітряним кодексом України, особливості морських перевезень за договором чартеру регламентуються Кодексом торговельного мореплавства України.

Чартерне повітряне перевезення може здійснюватися щодо пасажирів, багажу, вантажу і пошти, морський рейсовий чартер застосовується для перевезення вантажу, а чартерне перевезення річковим транспортом - пасажирів.

Договір чартеру необхідно укладати в письмовій формі.

Фрахтівник – це володілець транспортного судна (особа, якій транспортний засіб належить на праві власності або на іншій правовій підставі).

Фрахтувальником виступає юридична або фізична особа, яка має намір перевозити значні партії вантажів або групи пасажирів за маршрутом, визначеним договором чартеру. Зазвичай цей маршрут не співпадає зі встановленими напрямками перевезення. Фрахтувальником може бути також відправник або одержувач вантажу.

Окрім договору чартеру (фрахтування), законодавству і практиці відомі також договір фрахтування судна на певний час (тайм-чартер), договір лізингу судна (бербоут-чартер). Але ці договори не належать до договору перевезення, а є різновидами договору оренди транспортних засобів.