Крок 2/3
Залиште свої контактні дані
Паролі не співпадають
Пароль має містити мінімум 6 сімаолів
ДАЛІ
Крок 2/3
Залиште свої контактні дані
Крок 1/3
Залиште своє питання
Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення та повідомляється таке.
Законодавством встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Отже, якщо зазначене Вами майно було набуте під час шлюбу і не підпадає під ознаки особистої приватної власності одного з подружжя, то воно вважається спільною сумісною власністю незалежно від того, хто вказаний у документах (договір купівлі-продажу, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо).
Крім того, згідно з чинним законодавством розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (стаття 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України)).
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, квартири, житлового будинку потрібно нотаріально посвідчувати, а право власності на земельну ділянку, квартиру, будинок, автомобіль підлягають державній реєстрації, то чоловік не може продати ці об’єкти без дозволу колишньої дружини.
Крім того, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно (квартира, будинок, земельна ділянка), транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. Тобто колишній чоловік не може передати в заставу вказане майно без Вашого дозволу.
Щодо поділу майна після розлучення, то слід зазначити таке.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (стаття 69 СК України). Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. При цьому позовна давність обчислюється не від моменту розірвання шлюбу, а від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (наприклад, створення перешкод у користуванні майном).
Варто додати, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З огляду на це Ви можете звернутися до суду з вимогою про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, протягом трьох років із моменту порушення Вашого права власності іншим із співвласників. Якщо жоден з колишнього подружжя не зробив заяви про застосування позовної давності, то суд розглядатиме спір про поділ майна навіть у тому випадку, коли строк позовної давності було пропущено.
Отже, без Вашої згоди здійснити відчуження чи передати в заставу квартиру, житловий будинок, автомобіль, земельну ділянку, які перебувають у спільній сумісній власності, Ваш колишній чоловік не може. Ви маєте право звернутися до суду після розлучення з вимогою про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, в порядку, зазначеному вище.
Можливо, Вас зацікавлять такі консультації:
