Завдаток є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язань. На відміну від інших способів забезпечення, завдатком забезпечуються тільки договірні зобов'язання.

Завдаток є грошовою сумою чи рухомим майном, яке видає боржник кредитору в рахунок належних з нього платежів за договором, по-перше, на підтвердження відповідного зобов'язання, а по-друге, на забезпечення виконання такого зобов'язання.

Слід акцентувати на тому, що із самого визначення поняття випливає:

1)                  як завдаток може виступати грошова сума;

2)                  рухоме майно.

Тобто завдатком можуть бути також речі, які вільно переміщуються в просторі (наприклад, мобільний телефон, велосипед тощо). Але для таких предметів необхідна їх грошова оцінка, щоб вони могли бути завдатком для забезпечення того чи іншого зобов'язання. В той же час, завдатком не можуть бути речі, які обмежені в цивільному обороті або вилучені з цивільного обороту. Варто пам'ятати, що паспорт особи не може бути завдатком.

Слід також зазначити, що Цивільним кодексом прямо не передбачено можливих розмірів завдатку, а його сума визначається сторонами на власний розсуд. Однак із договірної практики випливає, що розмір завдатку не є більшим за суму основного боргу.

Законодавством встановлено наслідки, які наступають у випадку порушення або припинення зобов'язань, які завдатком забезпечуються. Так, у випадку, коли порушення відбулося:

1)                  з вини боржника – кредитор залишає собі завдаток;

2)                  з вини кредитора – у кредитора виникає обов'язок повернути боржнику сам завдаток, а також як додаток до цього – сплатити суму в розмірі завдатку (якщо завдатком є грошова сума) чи вартості завдатку (якщо завдатком є певна річ, що має грошову оцінку).

Боржник/кредитор, який винен у порушенні відповідного зобов'язання, має обов'язок відшкодувати іншій стороні збитки. Сума відшкодованих збитків має дорівнювати сумі, на яку збитки більші за розмір завдатку. Проте сторони в договорі можуть по-іншому вирішити це питання. Крім того, якщо зобов'язання припиняється перед його виконанням чи у зв'язку з тим, що його неможливо виконати, завдаток має бути повернутий.

Дуже важливо розрізняти поняття завдатку та авансу, оскільки, на перший погляд, вони видаються тотожними, однак правові наслідки порушення або припинення зобов’язання у випадку, коли воно забезпечене завдатком, та у випадку, коли в рахунок майбутніх платежів внесено аванс, зовсім різні.

Визначення авансу в цивільному законодавстві сьогодні немає. Проте в діловій практиці аванс постійно застосовують як певну суму грошових коштів, котра вноситься в рахунок майбутніх платежів або яку сплачують в рахунок майбутніх виплат. Таким чином, аванс виступає всього лише виконанням грошового зобов’язання наперед. Тобто, на відміну від завдатку, аванс не може виступати певним способом забезпечення, гарантією виконання відповідного грошового зобов’язання, він не виконує жодної гарантійної або каральної (штрафної) функції. З огляду на це, у випадку невиконання стороною зобов’язання аванс повертається. Цивільним кодексом встановлено: якщо боржник і кредитор не передбачать, що сплачена сума є завдатком, то вона автоматично буде вважатись авансом.

Щодо забезпечення зобов’язання завдатком слід зазначити також таке. В даній ситуації слід укласти основний договір у письмовій формі, а також окремо визначити, що відповідна сума, яка сплачується в рахунок майбутніх платежів, є завдатком. З іншого боку, передбачаючи сплату авансу, сторони можуть також встановити інші способи забезпечення виконання зобов’язання (наприклад, передбачити виплату штрафу та/або пені).