Управління майном – це договір, за яким одна особа (установник управління) передає іншій особі (управителеві) на певний строк своє майно. На управителя покладається обов’язок здійснювати від свого імені управління цим майном за плату. Водночас таке управління може встановлюватися в інтересах самого установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може також передбачати виникнення в управителя права довірчої власності.

В управління можуть передаватися підприємство як цілісний майновий комплекс, нерухомі речі, цінні папери, майнові права тощо.

Такий договір потрібно укладати в письмовій формі, а управління нерухомим майном додатково вимагає нотаріального посвідчення.

Установником управління може виступати лише власник майна, а управителем - суб'єкт підприємницької діяльності, при чому для здійснення управління не потрібно оформлювати довіреність.

Законом прямо встановлено істотні умови договору управління майном, тобто ті, без визначення яких договір не є укладеним. Так, угода повинна містити відомості щодо переліку переданого в управління майна, а також розміру і форми плати.

Якщо сторони не встановили строку договору управління майном, тоді вважається, що він укладений на п'ять років.

Існують різні причини, за яких укладається договір управління майном. Найбільш поширеними серед них є такі:

• потреба управління майном, що належить на праві власності недієздатній, малолітній особі;
• необхідність вчинення фактичних та юридичних дій для підтримання в належному стані майна у складі спадщини;
• недостатня обізнаність власника майна з особливостями його використання, наприклад, відсутність досвіду зайняття підприємницькою діяльністю в особи, яка одержала підприємство у спадщину тощо.