Іпотека є способом забезпечення виконання зобов'язання шляхом застави нерухомого майна, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. При цьому іпотекодержатель в разі невиконання боржником зобов'язання має пріоритетне право перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Іпотекодавець - це особа, яка передає нерухоме майно. Як правило, це боржник. Існує можливість передання майна з метою забезпечен­ня виконання зобов'язання іншої особи, в такому разі іпотекодавець називається майновим поручителем.

Іпотекодержателем вважається кредитор за основним зобов'язанням.

Основне правове регулювання таких правовідносин здійснюється Законом України «Про іпотеку».

Іпотека не може діяти довше, ніж основне зобов’язання, адже має похідний від нього характер. За допомогою іпотеки може забезпечуватися виконання реального зобов'язання або задоволення можливої майбутньої вимоги за вже чинним договором.

Дані про обтяження нерухомого майна іпотекою вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Об’єкт нерухомого майна (будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, земельна ділянка, багаторічні насадження), на яке накладається іпотека, повинен належати іпотекодавцю на праві власності.

Для застосування іпотеки сторони укладають іпотечний договір, який необхідно нотаріально посвідчити.