Індивідуальний правовий акт – це індивідуальний правовий припис, що виступає способом реалізації нормативних актів уповноваженими органами у випадках конкретних індивідуальних правовідносин.

Індивідуальні правові акти є правозастосовними актами. Прикладами таких актів є рішення і вироки суду (але лише у романо-германській системі права, оскільки в англосаксонській системі права вироки суду можуть бути і нормативними актами правовим прецедентом), акти помилування, накази про зарахування або звільнення з роботи, рішення про нагородження конкретної особи тощо.

Залежно від підстав виникнення індивідуальні правові акти поділяють на виконавчо-розпорядчі та правоохоронні.

Зокрема, виконавчо-розпорядчі акти мають на меті реалізацію правових приписів, спрямованих на правомірну поведінку суб'єктів правовідносин, наприклад наказ про зарахування до вищого закладу освіти, указ про присвоєння почесного звання.

Правоохоронні акти спрямовані на охорону існуючого правопорядку. Тому вони видаються або з метою запобігання правопорушенням, або у зв'язку з їх скоєнням, наприклад, вирок чи рішення суду з конкретної справи, постанова слідчого про обрання запобіжного заходу до обвинуваченого, рішення про накладення адміністративного стягнення.

Як правило, у структурі індивідуального правового акта розрізняють вступну, констатуючу, мотивувальну та резолютивну частини. У вступній частині зазначається назва акта, хто, коли, де і з приводу чого його видав. У констатуючій – викладаються обставини справи та наводиться їх обґрунтування. У мотивувальній відбувається кваліфікація діяння згідно з нормативним актом, яким врегульовано відносини та обґрунтовується рішення, яке з нього випливає. У резолютивній частині викладається рішення, прийняте по суті справи. Хоча окремі індивідуальні правові акти можуть являти собою лише резолютивну частину такого акта, наприклад резолюція керівника про задоволення клопотання певної особи.

При характеристиці індивідуальних правових актів їх класифікують за різними підставами, зокрема:

1) за суб'єктами, які займаються правозастосовчою діяльністю і уповноважені видавати такі акти, розрізняють: акти органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування, контрольно-наглядових органів, адміністрації підприємств та установ тощо;

2) за способом організації суспільних відносин, які підлягають регулюванню: регулятивні та охоронні акти;

3) за формою: усні (вербальні), письмові (літеральні) та конклюдентні (акт дії) акти тощо.

Традиційно вважається, що до індивідуальних правових актів можуть відноситись і підзаконні акти, але ними можуть бути й закони. Існує позиція, що, наприклад, закон про ратифікацію міжнародного договору є також індивідуальним правовим актом, оскільки стосується лише цього договору.