Функції права – основні напрями впливу права на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин з метою розв'язання визначених у законодавстві конкретних завдань.

Соціальне призначення права, а отже, і його основна функція, полягає у нормативному та загальнообов'язковому врегулюванні суспільних відносин.

Але право виконує й багато інших функцій, які можна класифікувати за різними підставами.

За сферою правового впливу серед них розрізняють:

1)         економічну, тобто регулювання економічних відносин та забезпечення стабільного функціонування суспільства шляхом охорони існуючих форм власності та прав власників, регламентування господарських відносин та ін.;

2)         політичну, тобто визначення і охорона суспільного і державного ладу, регламентування суспільних, серед них і політичних, відносин;

3)         ідеологічну, тобто формування суспільної свідомості шляхом встановлення ціннісних орієнтирів, наприклад, правового визнання, чи заборони певних ідеологій;

4)         екологічну, тобто регламентування екологічних відносин, встановлення відповідальності за негативний вплив на навколишнє природне середовище тощо;

5)         культурно-виховну, тобто регламентування відносин у сфері освіти, культури, науки та ін.

За характером впливу на суспільні відносини розрізняють такі функції:

1)         статичну, яка полягає у закріпленні та сприянні стабілізації існуючих суспільних відносин;

2)         динамічну, що сприяє виникненню, зміні та розвитку суспільних відносин;

3)         установчу, – завдяки первинному заснуванню окремих соціальних інститутів;

4)         інтегративну, завдяки якій здійснюється системоутворюючий вплив на суспільні відносини;

5)         охоронну – функції права здійснюють охорону відносин від недоцільних впливів на них;

6)         запобіжну – шляхом запобігання та локалізації несприятливих суспільних відносин.

Згідно з характером впливу права на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин його функції поділяють на:

1)         нормативно-регулюючу – регламентування поведінки суб'єктів суспільних відносин шляхом встановлення їхніх прав та обов'язків, визначення юридичних фактів, що зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносин тощо;

2)         інформаційну – доведення до відома суб'єктів суспільних відносин суті державної волі, вираженої у правових нормах;

3)         комунікативну – сприяння організації правовідносин між усіма їх учасниками;

4)         орієнтаційну – визначення ціннісних критеріїв поведінки (що добре, а що погано, що можна, а що заборонено тощо);

5)         виховну – вплив на формування світогляду та правосвідомості суб'єктів суспільних відносин;

6)         захисну – охорона соціальних цінностей завдяки їх правовому визначенню та заходів примусового впливу, що можуть бути застосовані за посягання на найвищі соціальні цінності суспільства.

За сферою, на яку вони поширюються, розрізняють:

1)         загальноправові, притаманні всім галузям права;

2)         міжгалузеві, притаманні кільком галузям права;

3)         галузеві, притаманні лише одній галузі права;

4)         правових інститутів, притаманні лише окремим правовим інститутам;

5)         норм права, які властиві лише окремим правовим нормам.