Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення та повідомляється таке.

Зазначене питання регулюється основоположними законодавчими актами у цій сфері, а саме: Цивільним кодексом України (далі – ЦК), Житловим кодексом Української РСР (далі – ЖКУ), Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі – Закон 1), «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі – Закон 2) та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі – Положення).

Відповідно до статті 31 ЦК фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Відповідно до статті 25 ЦК здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Статтею 26 ЦК визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки.

Відповідно до статті 242 ЦК батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Отже, малолітні особи мають право на передачу їм у власність нерухомості та видачу правовстановлюючих документів.

Оскільки малолітні діти (до 14 років) мають лише часткову дієздатність і вправі вчиняти самостійно лише дрібні побутові правочини (стаття 31 ЦК), то всі інші правочини від їх імені вчиняють батьки (усиновлювачі).

Таким чином, заява про приватизацію від імені малолітньої особи має бути подана одним із батьків, з яким постійно проживає дитина, за наявності згоди другого з батьків.

Відповідно до частини третьої статті 9 ЖКУ громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі – Положення), передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах  (будинках), жилих  приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно, виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю).

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним  членами  його сім'ї  на умовах найму квартиру (будинок),  жиле приміщення в гуртожитку, кімнату  в комунальній   квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Так, відповідно до пункту 18 Положення громадянином до органу приватизації подаються:

- оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копію  документа,  що  посвідчує  особу;

- технічний  паспорт  на  квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; 

- довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

- копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);

- документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа,  що  підтверджує  право  на  пільгові  умови приватизації;

- заява-згода тимчасово відсутніх  членів  сім'ї  наймача  на приватизацію квартири  (будинку),  жилих  приміщень  у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації  дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.  Якщо дитина   віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до  заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Прийняті документи   реєструються   органом   приватизації  в окремому журналі.

Крім того, згідно зі статтею 3 Закону 1 приватизація здійснюється шляхом:

• безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у    гуртожитках    з    розрахунку   санітарної   норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
• продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється  з  одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень  загального користування).

Також статтею 7 Закону 1 визначено, що за  громадянами,  які  не  виявили  бажання  приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання  і користування житлом на умовах найму.

До приватизації займаних  квартир  громадяни  мають  право переселитись у квартири меншої площі. При цьому їм виплачується грошова компенсація  за  різницю  між  загальною  площею займаної квартири і квартири, що  надається,  в  розмірі  і порядку, які визначаються  Кабінетом Міністрів України. Органи місцевої державної адміністрації і місцевого самоврядування, державні підприємства, організації,  установи  у  повному   господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий  фонд, повинні сприяти громадянам, котрі бажають замінити квартири (будинки) більшої площі на  квартири (будинки) меншої площі.

Відповідно до статті 12 Закону 1 власник  приватизованого  житла  має   право    розпорядитися квартирою (будинком), кімнатою (кімнатами) у гуртожитку на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти,  укладати  інші  угоди,  не  заборонені законом. Порядок здійснення   цих   прав   власником  житла  регулюється  цивільним законодавством України.

У Вашому випадку від імені малолітньої особи зазначені правочини як законні представники можуть вчиняти батьки.

Відповідно до статті 4 Закону 2 громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Слід зауважити, що сфера дії Закону 2 поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників, поліцейських та працівників Національної поліції, а також членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Висновок

Оскільки Ви проживаєте в гуртожитку менше 5 років, а Ваша дитина з чоловіком більше 5 років, правильним порядком дій буде подання від імені Вашої дитини Вашим чоловіком як законним представником заяви про приватизацію житла у гуртожитку.

Ознайомитися з нормативно-правовими актами Ви можете за посиланнями:

1) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1443083867573310;

2) http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12/print1360651837975069;

3) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/500-17/print1443083867573310;

4) http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10/print1360651837975069;

5) http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/print1442846928602074.