Право особи на свободу та особисту недоторканість є конституційним правом, яке не може бути обмеженим, окрім випадків, встановлених законом. Одним із таких випадків є заходи забезпечення кримінального провадження, які покликані підтримувати його нормальний хід та ефективність, усунення перешкод при здійсненні кримінального провадження з боку підозрюваного.

Одним з видів таких є запобіжні заходи, які мають на меті тимчасове обмеження прав особи, яке чітко регламентується кримінальним процесуальним законом та має на меті превенцію нових злочинів та з’ясування істини в ході вже розпочатих кримінальних проваджень.

Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року (далі – КПК) виділяє такі види запобіжних заходів:

• особисте зобов’язання;
• особиста порука;
• застава;
• домашній арешт;
• тримання під вартою.

Також виділяється тимчасовий запобіжний – захід затримання особи, яке може застосовуватися лише з підстав, які прямо визначені в КПК.

Законодавцем встановлений критерій жорсткості запобіжних заходів. Від пункту 1 до пункту 5 вони розташовані у порядку від найм’якшого до найсуворішого.

При обранні запобіжного заходу слідчий, прокурор повинні довести, що при обранні будь-якого м’якшого запобіжного заходу неможливо запобігти ризикам під час кримінального провадження. До таких ризиків відносять:

• переховування від суду чи органів досудового розслідування;
• знищення, переховування, спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
• спроби незаконного впливу на учасників кримінального провадження;
• вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити розпочате.

Особисте зобов’язання – запобіжний захід, який полягає у покладенні зобов’язання на підозрюваного/обвинуваченого виконувати обов’язки, визначені для нього слідчим суддею або судом.

Особиста порука – запобіжний захід, що полягає у наданні особами письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього судом, слідчим суддею обов’язків та зобов’язуються доставити таку особу на першу вимогу органу досудового розслідування чи суду.

Домашній арешт – полягає у зобов’язанні підозрюваного, обвинуваченого не залишати житло цілодобово або у певний час доби, що забезпечується електронними засобами контролю.

Застава – полягає у внесенні коштів, які в разі невиконання покладених обов’язків будуть звернені в дохід держави. Може додатково призначатися при триманні під вартою.

Тримання під вартою – винятковий і найбільш суворий запобіжний захід, який застосовується у передбачених законом випадках і полягає в обмеженні права вільного пересування та тримання особи в спеціально визначеній установі.