Закон – прийнятий у визначеному основним законом держави порядку акт органу законодавчої влади або прийнятий шляхом референдуму акт, який врегульовує основні суспільні відносини, має вищу юридичну силу відносно інших правових актів.

Ознаками закону є те, що він:

-                     є актом органу законодавчої влади або всього народу (прийнятий шляхом референдуму);

-                     не потребує затвердження іншим державним органом;

-                     може мати як нормативний, так і індивідуальний характер (наприклад, закон про ратифікацію міжнародного договору);

-                     є незаперечним, а тому його змінити або скасувати може лише той орган, який його прийняв, і лише шляхом прийняття нового закону;

-                     врегульовує лише найважливіші аспекти суспільних відносин;

-                     має вищу юридичну силу щодо інших правових актів і користується пріоритетом перед ними;

-                     усі інші правові акти є підзаконними, а тому не повинні містити положень, які суперечили б закону;

-                     для законів встановлений особливий порядок прийняття та введення в дію.

Серед законів виділяють: основний закон держави – Конституцію, конституційні закони та звичайні закони.