Волонтерство – форма благодійності, що здійснюється добровільно, безкорисливо та усвідомлено фізичними особами, що виражається через особисте надання робіт та послуг та ґрунтується на принципах законності, гуманності, гласності, рівності та здійснюється для досягнення суспільно-значимих цілей. Відповідно, є сенс закріпити дане визначення у частині 1 статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність».

Вважається, що роком виникнення волонтерського руху є 1859 р. Адже саме цього року журналіст Анрі Дюнан після битви під Сольферіно запропонував створити Червоний Хрест як об'єднання, члени якого працювали б на добровільних, безоплатних умовах, надаючи першу медичну допомогу пораненим бійцям. У 1920 році у Франції, поблизу міста Страсбург, реалізовано волонтерський проект щодо відновлення пошкоджених через бойові дії ферм, в якому взяла участь французька та німецька молодь.

Відповідно до Загальної декларації волонтерів, яку прий­нято на XI Конгресі Міжнародної асоціації волонтерів 14 вересня 1990 р., волонтерство є добровільною, активною, спільною або особистою участю громадянина в житті людських спільнот для реалізації його основних людських потреб та покращення якості життя, еконо­мічного і соціального розвитку.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. до способів здійснення благодійності відносить безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів, тобто набувачів благодійної допомоги (фізичних осіб, неприбуткових організацій та територіальних громад), що може проявлятися, в тому числі, через волонтерську допомогу. Основоположним нормативно-правовим актом у цій сфері є Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р., згідно з яким волонтерська діяльність – добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю.

Т. Крижановська надавала визначення волонтерської діяльності як добровільної неприбуткової діяльності фізичних осіб – волонтерів, яка спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера.

Закон України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. визначає, що волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, неприбутковості. А. Капська, В. Назарук, О. Любарська, В. Петрович та Ю. Поліщук у своїх працях надавали перелік основних принципів волонтерства: альтруїзм та самовідданість, гласність роботи, гуманізм та співчуття, добровільність з боку набувача, милосердя, чуйність, партнерство.

Особливість волонтерства як діяльності полягає у його суб'єктному складі, зокрема щодо того, хто може бути волонтером. Частина 1 статті 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. визначає, що волонтер – фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Частина 1 статті 5 вказує, що залучати волонтерів до своєї діяльності можуть організації та установи, які є неприбутковими. Тобто волонтером може бути лише фізична особа, яка має право здійснювати волонтерську діяльність індивідуально або на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів.

Визначення поняття «волонтер» як фізичної особи, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер, містилось в Законі України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р., однак після прийняття Закону України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. було вилучено. Це дає підстави для ствердження, що волонтери є суб'єктами правовідносин щодо надання соціальних послуг, але лише за умови залучення їх до цієї діяльності, що підтверджується положеннями абзацу 4 статті 1, статті 3, абзацу 10 статті 18 Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р. та абзацу 2 статті 7, абзацу 4 статті 17 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р.

Особливий режим оподаткування передбачений для волонтерів. Згідно з підпунктом «б» підпункту 165.1.54. пункту 165.1 статті 165 ПК України не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума (вартість) благодійної допомоги, отриманої благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку формування та ведення Реєстру волонтерів антитерористичної операції» від 30.10.2014 р. № 1089 до Реєстру волонтерів АТО включається фізична особа – благодійник, яка досягла 18-ти річного віку, провадить волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі, внесена до Реєстру волонтерів АТО, надає благодійну допомогу на користь осіб, визначених у підпункті «а» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПК України. Для волонтера фактом понесення витрат при придбанні матеріальних цінностей та послуг є наявність первинних документів (договір, платіжне доручення, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, накладна, акт прийому-передачі тощо).

Статтею 165 ПК України визначено, що доходами, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО, є суми коштів, отримані на банківські рахунки фізичними особами, які внесені в Реєстр волонтерів АТО, спрямовані на надання благодійної допомоги на користь АТО.

Тобто законодавець значним чином підтримує діяльність волонтерів та благодійних організацій, які здійснюють благодійність в сфері допомоги учасникам АТО, членам їх сімей, учасникам масових акцій цивільного протесту в Україні через механізми оподаткування.