Суперфіцій є речовим право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Цивільний кодекс регулює цей вид землекористування у главі 34.

          Щодо особливостей суперфіцію слід зазначити про можливість його відчуження та спадкування на підставі договору або заповіту. У разі розташування на земельній ділянці, наданій на умовах суперфіцію, промислових об’єктів землевласнику може бути надане право отримання прибутку від діяльності таких об’єктів.

          Встановлена заборона щодо відчуження права суперфіцію на земельні ділянки державної та комунальної власності (окрім випадків права власності на будівлі та споруди), внесення таких земель у статутний капітал юридичної особи, передання у заставу. А також строк суперфіцію для земель державної та комунальної власності не може перевищувати 50 років. Вагомим є факт того, що набуття землекористувачами права на користування земельними ділянками зазначеної форми власності для забудови (суперфіцію) здійснюється на конкурентних засадах – на аукціонах.

          Суб’єктами суперфіцію є як фізичні, так і юридичні особи.

          Щодо спадкування права суперфіцію слід відзначити, що перехід права землекористувача може відбуватися як за законом, так і на підставі заповіту. При цьому застосовується правило, що право на будівлі та споруди слідує за речовим правом користування чужою земельною ділянкою для забудови. Ці права не можуть передаватися різним спадкоємцям або передаватися окремо.

          Строк договору суперфіцію може бути як строковим, так і безстроковим. У випадку укладення сторонами безстрокового договору він вважається таким, що укладений на невизначений строк і може бути розірваний лише за бажанням сторін.

          Форма договору – письмова. Суттєвою умовою договору є встановлена власником земельної ділянки плата за надання землі у користування.