Згідно зі статтею 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

          Проте більшість науковців наголошує на тому, що нормативне визначення податку у ПК далеко не повною мірою розкриває сутнісні характеристики цієї категорії.

          Професор Гетманцев Д.О. пропонує розглядати це поняття через концепції податку. Зокрема, він виділяє три рівні формування податку:

• концепція податку як процедури – податок розуміється через певний порядок дій, що опосередковують його складання, та є реалізацією зобов'язання платника податків перед державою. З такої точки зору податок є формою відчуження майна від платника у державі;
• концепція податку як матеріального об'єкта – податок розуміється як частина майна платника, грошова сума, що передається останнім суб'єктам публічної влади в межах виконання податкового обов'язку. Податок є об’єктом фінансових правовідносин;
• концепція податку як правової форми покладення обов'язку – податок є юридичною конструкцією, відповідно до якої на суб'єктів покладається обов’язок з участі у фінансуванні публічної влади. Таким чином, ця концепція робить наголос на елементах податку як істотних складових його конструкції.

Для розуміння правової категорії «податок» необхідно виділити основні ознаки цього поняття:

• публічність податку – пов’язується з реалізацією імперативу держави;
• метою оподаткування є задоволення публічних потреб – податок є однією з дохідних частин бюджету;
• законність податку – встановлення, зміна та скасування податкового обов’язку здійснюється лише в рамках закону, із встановленими обмеженнями;
• фіскальний суверенітет держави – держава самостійно здійснює податкове регулювання на своїй території;
• спеціальна процедура виконання податкового обов'язку – пов’язується з тріадою податкового обов’язку (обчислити, задекларувати, сплатити);
• грошовий характер податку – податок сплачується лише в грошовій формі;
• нецільовий характер податку – податок не зараховується до цільових фондів і не призначений для виконання окремих завдань держави;
• індивідуальна безвідплатність – визначається через основоположне регулювання фінансового права, яке полягає у відсутності зустрічного задоволення;
• безповоротність податку – сплачені кошти не повертаються платнику, окрім випадків повернення надміру зарахованих/сплачених коштів;
• безумовність податку – обов'язок зі сплати податку пов'язується з виникненням самого об'єкта оподаткування без будь-яких додаткових умов;
• відносна регулярність сплати.