Неустойка – це один із способів забезпечення зобов’язання, що являє собою грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Поняттям неустойка охоплюються дві складові:
Штраф - це неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка набула значного поширення, адже з одного боку, підстави стягнення неустойки та її розмір зазвичай визначаються самими сторонами, а з іншого, для її стягнення немає необхідності доводити наявність збитків, достатньо лише факту порушення договору.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Неустойка може визначатись у твердій сумі, у відсотках до суми всього невиконаного зобов'язання або до його частини або мати форму додаткового платежу.
Неустойка може бути безпосередньо встановлена в певному нормативному акті або мати договірний характер, коли сторони самі вказують розмір і порядок стягнення неустойки при укладенні договору. Водночас положення законодавства передбачають можливість збільшення (зменшення) розміру неустойки, встановленого законом, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Договірний порядок визначення неустойки вимагає обов’язкової письмової форми, в протилежному випадку наступає недійсність угоди щодо неустойки.
Пеня може поєднуватись із штрафом.
За співвідношенням із збитками виділяють такі види неустойки:
Неустойка може використовуватися сторонами не тільки як засіб забезпечення виконання зобов'язання, а і як жорстка санкція за його неналежне виконання.
Можливо, Вас зацікавить інформація по іншим термінам: