Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння. Такий спосіб захисту права власності передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися. Якщо ж перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном були усунені, то відповідно і відсутні підстави для пред'явлення такого позову. У такій ситуації власник може вимагати тільки відшкодування завданих збитків або скористатися іншим способом захисту свого права.

Негаторний позов підлягає застосуванню лише за відсутності договірних відносин між сторонами, оскільки за такої ситуації здійснення власником захисту свого порушеного права відбувається засобами зобов'язального права.

Формою надання судом захисту прав і охоронюваних законом інтересів позивачів за негаторним позовом є припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. У випадку визнання негаторного позову обґрунтованим, у резолютивній частині рішення суд визначає дії, які має вчинити відповідач для усунення порушень прав позивача, а також строк виконання цих дій.

Найбільш поширеними випадками, коли може пред’являтися негаторний позов, є такі:

• неправомірне перебування майна третіх осіб у виробничих приміщеннях власника і необхідність їх звільнення;
• унеможливлення підходів і під’їздів до будинку власника й потреба усунення таких перешкод;
• неправомірне зайняття жилих приміщень власника і необхідність виселення громадян;
• заборона суборендареві користуватися (вимкнення опалення, світла та ін.) нежитловим приміщенням після укладення договору суборенди;
• створення штучних перешкод у землекористуванні власникам чи орендарям земельних ділянок тощо.