Меценатство – форма благодійності, що здійснюється добровільно, безкорисливо та усвідомлено фізичними або юридичними особами приватного права, що виражається через особисту та/або майнову допомогу, ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності та здійснюється у сферах освіти, культури та мистецтва, охорони культурної спадщини, науки та наукових досліджень.

О. Ковтун вказує, що специфічними формами благодійництва меценатство і спонсорство. О. Тищенко пише, що специфічними формами благодійності в Україні, як засвідчує практика, меценатство, спонсорство та волонтерська діяльність. В. Чепурнов, В. Ярема формами вважають меценатство, спонсорство, гуманітарну допомогу. О. Марченко пропонує дещо інший підхід, включаючи до форм благодійності волонтерство, меценатство, гуманітарну допомогу, донорство та миротворчу благодійну практику. Я. Буздуган, аналізуючи форми, відносить до них меценатство, спонсорство, гуманітарну допомогу, миротворчу благодійну практику, місіонерство та діяльність лікарняних кас. С. Долгий визначає, що дві специфічні форми: меценатство та спонсорство, при цьому робить висновок, що спонсорство не доречно вважати формою і взагалі відносити до благодійності. Автор також розглядає гуманітарну допомогу, але як вид благодійної діяльності. Переважна більшість авторів визначають формами благодійності волонтерство та меценатство. Популярною позиція щодо віднесення до них спонсорства, однак ця позиція критикується іншими науковцями. Окремі дослідники виділяють серед форм благодійності також донорство, гуманітарну допомогу, миротворчу благодійну практику, діяльність лікарняних кас, місіонерство. Пропонуємо проаналізувати кожну з запропонованих форм.

Всі автори підтримують позицію щодо необхідності виділення специфічної форми благодійності меценатства. Перші документально зафіксовані відомості про меценатство сягають І ст. до н.е., що пов'язані з римським державним діячем, сподвижником імператора Октавіана Августа патрицієм Гаєм Цильнієм Меценатом. Гай Меценат займався активною підтримкою розвитку літератури, допомагаючи талановитим поетам, з числа яких Вергілій та Горацій. Ім'я Мецената як шанувальника витончених мистецтв і покровителя поетів стало загальним, а тому і пов’язується з діяльністю, спрямованою на підтримку науки, культури та мистецтва.

Г. Хілецький, О. Семашко та Л. Дума досліджують поняття «меценатство», вказують, що починаючи з римських часів, це слово означало піклування наукою та мистецтвом з боку держави, інституцій та приватних осіб. Але в сучасному тлумаченні поняття автори виключають державу з кола меценатів. Тобто, в сучасному розумінні поняття «меценатство» означає сприяння розвитку цих явищ з боку недержавних інституцій та приватних осіб як альтернативних державному утриманню. Автори вважають, що традиційно меценатство передбачає незацікавлену матеріально гуманістично піднесену діяльність, яка, однак, незапрограмовано може громадсько винагороджуватись і славою, і престижем.

О. Донік пише, що меценатство – доброчинство, спрямоване на розвиток науки, культури, мистецтва, основний зміст якого полягає у стимулюванні творчої діяльності їх діячів. А. Іванова зазначає, що у сучасному розумінні меценатство – це діяльність недержавних інститутів та приватних осіб, як альтернативних державному соціальному забезпеченню. За своєю суттю меценатство видом недержавної діяльності, направленої на підтримку і стимулювання різного роду творчих ініціатив у галузі мистецтва, освіти і культури.

В цілому, аналізуючи вищезазначені визначення, приходимо до висновку, що особливість меценатства полягає у тому, що воно забезпечує безкорисливу допомогу і заступництво, спрямовані на досягнення вищих інтелектуальних, культурних, етичних цінностей суспільного значення шляхом забезпечення талановитим особам або колективам можливостей освіти або самовираження.

В межах країн СНД діє Модельний закон про меценатство та спонсорство від 03.04.2008 р., відповідно до якого, меценатство – сфера соціальної активності, пов'язана з підтримкою і розвитком об'єктів культури, видів професійної культурної діяльності (культура, мистецтво, наука, освіта, просвіта, спорт), складових культурного надбання. Під меценатством розуміється безкорислива безоплатна допомога громадян або юридичних осіб у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, спорту, що виражається у передачі іншим громадянам або юридичним особам майна і (або) грошових коштів.

Відповідно до нині діючого Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р., меценатська діяльність – благодійна діяльність у сферах освіти, культури та мистецтва, охорони культурної спадщини, науки і наукових досліджень, яка здійснюється у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Закон згадує про меценатство також у статті 10, визначаючи, що «меценатською діяльністю визнається підготовка чи підтримка благодійних заходів, пов’язаних із створенням, відтворенням чи використанням у встановленому законодавством порядку творів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема благодійних гастрольних заходів, за умови забезпечення вільного доступу до таких заходів». У частині 2 статті 10 звертається увага, що меценатською діяльністю не можуть вважатися дії щодо підтримки заходів, пов’язаних з рекламою (крім соціальної реклами), виборчою агітацією, а також з відтворенням чи використанням комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг) і промислових зразків, які охороняються у встановленому законом порядку. Саме це положення яскраво відмежовує меценатство від спонсорства.

Проаналізувавши чинне законодавство щодо регулювання меценатства, бачимо, що на сьогодні в Україні відсутній окремий нормативно-правовий акт. Р. Сербин вказує, що при прийнятті Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. поза увагою законотворців залишились особливості меценатської діяльності, зокрема не визначено мету, напрями й форми діяльності меценатів, не вирішено питання із засобами стимулювання, що в сукупності стримує розвиток благодійної діяльності у даній формі.

Меценатство дійсно виступає формою благодійності у сфері культури, науки та мистецтва. Саме у зв'язку з цим, благодійність та меценатство не є синонімами, адже меценатство охоплює вужчу сферу суспільних відносин, хоча характеризується усіма ознаками благодійності. Одночасно з цим, меценатство відмінне особливою мотивацією, підтримкою здебільшого суспільної ролі людини, а не скільки її самої. Варто звернути увагу, що меценатство як форма благодійності може відноситись до предмету права соціального забезпечення у випадку, якщо така діяльність пов'язана із задоволенням першочергових найнеобхідніших потреб громадян, їхніх сімей у разі настання складних життєвих ситуацій.