Медіація – це один із видів альтернативного врегулювання спорів. В цьому випадку спори вирішують із залученням спеціальної людини – медіатора. Медіатор виступає в ролі посередника. Основне завдання медіатора – допомогти сторонам, між якими виник конфлікт, примиритися, відновити комунікацію, проаналізувати ситуацію, яка склалась, та обрати прийнятний для сторін варіант вирішення проблеми. Відмінність медіатора в тому, що він не приймає рішення за самих сторін, він лише допомагає сторонам самостійно дійти згоди.

В наш час медіація набуває все більшої популярності. Це зумовлено тим, що сам процес медіації є досить швидким та дешевим (це якщо порівнювати із арбітражем). Ще однією перевагою медіації є конфіденційність, адже все, що відбувається, не розголошується ні сторонами, ні медіатором.

Медіація – це такий процес, застосування якого можливе у будь-якій сфері. А сама процедура є гнучкою та неформалізованою, що дозволяє легко та повноцінно підійти до потреб кожної із сторін. 

Процедура медіації спочатку була у вигляді спеціальних програм примирення правопорушників та потерпілих. Вона з’явилась ще наприкінці 70-х років у США,  а у Європі на початку 80-х. Великобританія була першою європейською країною, де запрацював цей інститут. На сьогодні інститут медіації успішно функціонує у Німеччині, Франції, Польщі, Чехії, Фінляндії, Норвегії, Австрії. Окрім того в інших європейських державах, таких як Італія, Іспанія, Данія, Нідерланди, Швеція, Ірландія, Україна, у цьому напрямку працюють пілотні проекти. В Україні, наприклад, діє Український центр медіації.