Латентна злочинність – сукупність злочинів різних видів, що були вчинені, однак не стали предметом передбаченого законом реагування у вигляді порушення кримінально-процесуального провадження та притягнення винних осіб до відповідальності.

Суспільна небезпека латентної злочинності полягає у тому, що вона:

-                     суттєво викривляє уявлення про реальний стан злочинності,

-                     зменшує ступінь достовірності прогнозів злочинності,

-                     послаблює результативність критеріїв злочинності,

-                     спричинює безперешкодне відтворення злочинності,

-                     породжує недовіру громадян до ефективності роботи правоохоронних органів щодо можливості забезпечити захист їх прав та свобод.

Причини існування злочинності:

1)                 Непрофесіоналізм та неефективність діяльності правоохоронних органів у здійсненні діяльності по реагуванню на вчинений злочин та подану у зв’язку з цим заяву потерпілого.

2)                 Корупція у правоохоронних та судових органах.

3)                 Легалізація кримінальної діяльності.

4)                 Тиск на потерпілих та свідків.

5)                 Удосконалення способів приховування вчинених злочинів.

6)                 Недовіра громадян (потерпілих та свідків) до правоохоронних органів.

Найвищий рівень латентних злочинів пов’язаний із вчиненням таких діянь, як шахрайство, корупція, службові злочини та злочини у сфері господарської діяльності.

Найпростіше виявити злочини, а отже, вони мають низький рівень латентності – вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, розбійні напади, бандитизм, вчинення терористичного акту тощо.

Способами виявлення латентних злочинів є:

-                     виявлення громадської думки про стан злочинності,

-                     експертна оцінка спеціалістів,

-                      виявлення документів правоохоронних, контрольно-ревізійних органів тощо,

-                     аналіз діяльності правоохоронних органів щодо реагування на заяви про вчинення злочину, розслідування та судовий розгляд справ,

-                     порівняльний аналіз статистичних даних про зареєстровані злочини певного виду із даними про злочини, що наявні у медичних закладах,

-                     аналіз проведених перевірок інших органів.