Основою приватного права є зобов’язальні правовідносини, основний зміст яких складають взаємовідносини, права та обов’язки боржника та кредитора.

Кредитор – уповноважена сторона, яка має право вимоги до боржника. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає кредитора як особу, яка має стосовно боржника право вимоги за грошовими зобов'язаннями та іншими зобов'язаннями, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника,  а також  органи  державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю  та  своєчасністю  справляння  податків  і  зборів.

Відповідно до Цивільного кодексу кредитором у зобов’язанні може бути як одна, так і кілька осіб, в тому числі і юридичних. Коли кілька осіб на стороні кредитора – це називається активною множинністю сторін, коли кілька осіб на стороні боржника – це називається пасивною множинністю. У кожному окремому випадку сторона, наділена певним правом, вважається кредитором, а при наявності обов’язку – боржником.

У зобов’язанні кредитор може бути замінений у разі виникнення таких підстав, як відступлення права вимоги, виконання обов’язку боржником, правонаступництво прав кредитора. Окрім того, є низка випадків, в яких заміна кредитора забороняється – відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, смертю, іншою завданою здоров’ю шкодою. Первісний кредитор зобов’язаний гарантувати дійсність вимоги наступному кредитору, окрім випадків виконання обов’язку самим боржником.