Житло – будівлі, об'єкти стаціонарного та стаціонарно-переносного призначення, що включає житлові будинки, житлові приміщення, пов'язані з ними функціонално-нежилі приміщення, місця та об'єкти проживання, призначені для постійного або тимчасового проживання з чітко вираженими формами та зовнішніми межами.

Житло може розглядатися у вузькому значенні – як житловий будинок, житлове приміщення, що пристосоване для житла і пов'язане з ним нежитлове приміщення за функціональною ознакою; та у широкому значенні – як інші об'єкти, крім житлових приміщень, пристосовані для постійного або тимчасового проживання чи перебування.

Статею 379 ЖК України передбачено визначення поняття “житло” фізичної особи, відповідно до якого віднесено: житловий будинок, квартира (відповідно до статей 380-382 ЖК України), інше приміщення, придатне для постійного проживання у них. Так, до інших приміщень віднесено також садиби (земельні ділянки із житловими будівлями). При цьому не можуть вважатися житлом окремі виробничі приміщення, вагончики, підвали, гаражі, збірно-роздрібні споруди, пересувні, контейнерні, інші підсобні споруди, приміщення, призначені для тимчасового перебування особи (лікарні, готелі, в'язниці, СІЗО тощо), а також недобудовані приміщення.

Ознаками житла є:

-                      певне приміщення;

-                     таке приміщення призначене для проживання людей (відповідно до ст. 6 ЖК України, така ознака може визначатися технічним паспортом; при цьому нежилими можуть бути споруди для задоволення потреб промислового характеру – адміністративні установи, об'єкти інфраструктури, навчальні заклади тощо);

-                     дене приміщення є завершеним будівництвом;

-                     приміщення віднесено до житлового фонду.

До житла у зв'язку з його цільовим призначенням пред'являються спеціальні вимоги щодо санітарнотехнічного стану, а при відсутності таких, дане приміщення може підлягати знесенню або може бути перетворено на складову нежитлового фонду.