Інкорпорація - це така форма систематизації, коли впорядкування нормативних актів здійснюється без переробки змісту нормативно-правових актів. Тобто така систематизація здійснюється поза правотворчим процесом.

Таким чином, на відміну від кодифікації і консолідації, при інкорпорації основним є саме збереження змісту нормативного регулювання.

Тобто інкорпорація являє собою постійну діяльність державних й інших органів з метою підтримання законодавства в діючому (контрольному) стані, а також забезпечувати доступність такого законодавства та надавати найширшим колам суб'єктів достовірну інформацію про закони й інші нормативно правові акти у їх чинній редакції.

Виділяють два види інкорпорації: офіційна та неофіційна. При визначенні, до якого виду належить інкорпорація, потрібно звернути увагу на юридичну силу збірника. Так офіційна інкорпорація - це результат праці компетентних державних органів, а неофіційна - державних чи/та приватних видавництв, навчальних та наукових установ (закладів), окремих осіб та відомств. На збірники, що належать до неофіційної інкорпорації, не можна робити посилання в процесі правозастосовної діяльності.

Варто відзначити, що при інкорпорації сама форма документів може зазнавати змін, адже інкорпорація не є відтворенням документів у їх первинній редакції. Це означає, що тексти документів будуть друкуватися зі змінами і доповненнями: наприклад, з тексту документу можуть бути видалені статті або цілі глави, якщо на час публікації вони втратили чинність. В обов'язковому порядку зазначаються реквізити тих документів, які й внесли зміни до текстового наповнення документів.

Таким чином, інкорпорація являє собою спосіб систематизації чинного міжнародного права у збірку актів.

Цей вид систематизації може здійснюватись за такими критеріями: алфавітний порядок, хронологічний порядок, сфера суспільних відносин, напрям діяльності.

У результаті інкорпорації видають збірники та зібрання законодавства. Відмінність збірників та зібрань полягає в ознаці, за якою вони систематизовані. Так, збірники законодавства систематизовані за тематичною ознакою, а зібрання законодавства за хронологічною.