Хадд - в мусульманському праві категорія злочинних діянь, які, по-перше, зазіхають на інтереси всієї громади ("права Аллаха") і, по-друге, тягнуть за собою покарання або однозначно визначені Кораном або Сунною, або нормативно точно встановлені правозастосовчою практикою праведних халіфів.

Хадд (арабська: حدود hudud, в однині хадд, - "межа, обмеження") є ісламською концепцією покарання, яке встановлено ісламським законом і є обов'язковим до застосування і фіксованим Богом. Шаріат поділяє злочини на дві групи: 1) проти Бога, 2) проти людини. Хадд - злочин, скоєний людиною проти Бога, переступивши "межі" дозволеного.

Мусульманські вчені-юристи не одностайні в тому, які саме правопорушення повинні бути включені в дану категорію.

Більшість дослідників вважають, що до них відносяться сім найбільш небезпечних:

1) перелюбство,

2) вживання спиртних напоїв,

3) крадіжка,

4) розбій,

5) недоведене звинувачення в перелюбстві,

6) віровідступництво (думки не одностайні щодо цього злочину),

7) бунт (наприклад, повстання проти законного халіфа, інші форми опору владі мусульманської держави).

У сучасному ісламському світі ці покарання рідко застосовуються, хоча і практикуються в мусульманських країнах, які наслідують більш суворої інтерпретації шаріату (Саудівська Аравія та Іран).

А раніше за порушення передбачених правил відбувалося публічне побиття камінням до смерті, ампутація рук і розп'яття. Злочини такого роду не могли бути прощені за допомогою оплати штрафу, а також покарання повинні були проводитися в громадських місцях. Вважається, що сам ісламський пророк Мухаммад наказав мусульманським суддям "не використовувати концепцію hudud в силу її неоднозначності".

Такі суворі покарання за концепцією були призначені, щоб передати всю серйозність цих злочинів проти Бога, для стримання їх вчинення. Фактично, передбачалися такі покарання з метою превенції злочинів. Якщо винний зізнавався в скоєному, застосування покарання hudud скасовувалося.

Hudud не єдина форма покарання за шаріатом. Є дві інших: кізас (деякі випадки відплати в якості покарання в приватному спорі між двома сторонами) і тазир (покарання, залишене на розсуд ісламського судді в деяких обставинах).