Довічне утримання (догляд) – це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні у власність майно, що має значну цінність, а на набувача покладається обов’язок забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У таких відносинах може передаватися житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме майно, а також рухоме майно значної цінності (наприклад, автомобіль).

Такий договір необхідно укладати в письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням. Якщо передається нерухомість, то право власності  на таке майно додатково підлягає державній реєстрації. 

Відчужувати майно має право будь-яка фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. На практиці відчужувачами найчастіше виступають люди похилого віку. До набувача законом висуваються вимоги, пов’язані із наявністю повноліття та дієздатності фізичної особи. Набувачем може бути також юридична особа.

У договорі довічного утримання можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду, якими набувач повинен забезпечувати відчужувача. Крім того, набувач зобов’язаний поховати відчужувача у випадку смерті.

Особливими гарантіями реалізації зобов’язань за договором довічного утримання є заборона набувачу продавати, дарувати, міняти отримане майно, укладати щодо нього договір застави тощо до смерті відчужувача. Крім того, на передане за договором довічного утримання майно не можна звертати стягнення протягом життя відчужувача.