Дезертирство – це важкий злочин з боку військовослужбовця, поєднаний зі страхом та зневагою до держави. Дезертирством може вважатися будь-яке незаконне залишення частини або служби задля ухилення від проходження військової служби. Також дезертирство полягає в умисному нез'явленні на службу в разі призначення, переводу, відрядження, з відпустки або з медичного закладу (лікарні). Важливою особливістю для визначення дезертирства є те, що вчиняється воно військовослужбовцями строкової служби.

Згідно з кримінальним законодавством України дезертири визнаються злочинцями, а їх дії, відповідно, кримінально-караними діяннями.

Відповідно до статті 408 Кримінального кодексу України, за дезертирство передбачена санкція у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, а якщо особа при цьому вчиняє такі діяння із зброєю або за попередньою змовою групою осіб - на строк від п’яти до десяти років.

Проте, якщо дезертирство вчиняється в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, санкція може бути набагато жорсткіша, а саме позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Ще більш серйозна відповідальність наступає, коли дезертир вчиняє такі дії в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, залишаючи своїх побратимів вмирати. Це є особливо тяжким злочином, саме тому дезертирів зневажають в будь-яких арміях світу. Відповідно до тяжкості злочину встановлена і санкція в КК України, яка передбачає за дезертирство в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.