Судимість – це правовий стан особи, який виникає внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ухвали обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначення покарання та викликає низку несприятливих для засудженого правових наслідків, що виходять за межі покарання.

Судимість відіграє значну кримінально-правову роль як сприятливий правовий засіб досягнення й закріплення цілей та мети кримінальної відповідальності. Законодавець пов'язує з нею можливість обмеження суб'єктивних прав особи, тобто загально-правові наслідки, або настання певних кримінально-правових обтяжень, тобто наслідки кримінально-правового характеру, що мають спеціальний зміст. Факт наявності судимості сам по собі ще не створює підстав для обмеження суб'єктивних прав особи, а є лише превентивною мірою до такого обмеження. Судимість тягне загально-правові та кримінально-правові наслідки для особи тільки за нормативним приписом Кримінального кодексу. Наведемо кілька прикладів таких наслідків:

• якщо особа має не погашену чи не зняту в установленому порядку судимість, вона не може бути обраною депутатом Верховної Ради;
• особа, яка має судимість, не може обіймати посаду народного засідателя, присяжного, судді, бути державним службовцем або проходити службу в органах місцевого самоврядування;
• обмеження у виїзді закордон та прийнятті до громадянства України;
• за судимою особою здійснюється адміністративний нагляд;
• особи, які мають дві і більше судимості, не мають права претендувати на амністію.