Співучасть у злочині складає самостійний інститут кримінального права. Відповідно до статті 26 Кримінального кодексу України (далі – КК) співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Виходячи з нормативного визначення поняття, слід зробити акцент на тому, що співучасники обов’язково усвідомлюють спільність своїх дій (окрім певних кримінально-правових аномалій, про які зазначено нижче), а також співучасть відсутня в необережних злочинах.

          Традиційно виділяють види та форми співучасті. Щодо видів співучасті слід зазначити, що в основі такого поділу лежить юридичний критерій, хоча в окремих формах співучасті такий критерій відсутній. Наприклад, в організованій групі та злочинній організації КК визначає роль організатора такого злочинного об’єднання та «інших учасників». Тобто має місце фактичний розподіл функцій, який виключає класичний розподіл за ролями.

Таким чином, виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину. Організатор злочину вважається особою, яка організувала його вчинення або керувала ним. При цьому за створення злочинної організації передбачений окремий вид відповідальності, встановлений нормою Особливої частини КК. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, іншим чином сприяє вчиненню злочину, також сюди включають заздалегідь обіцяне приховання злочинця, знарядь, засобів вчинення злочину. Підбурювачем є особа, яка схиляє інших осіб до вчинення злочину, при цьому підбурення буває явним або прихованим. Приховане підбурення не містить у собі точних вказівок та спонукань, проте внаслідок наданої інформації, якою підбурювач свідомо бажає спричинити протиправні наслідки, відбувається трансформація дій виконавця.

Також виділяють окремі форми співучасті:

• група осіб без попередньої змови – якщо у злочині брало участь кілька виконавців без попередньої домовленості;
• група осіб за попередньою змовою – якщо у злочині брало участь кілька осіб, які заздалегідь, до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення;
• організована група – три і більше особи об’єдналися для вчинення одного та інших злочинів, об’єднані єдиним планом, із розподілом функцій, спрямованих на досягнення плану з вчинення злочину;
• злочинна організація – злочин скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Окремо слід згадати певні особливості кримінально-правової поведінки кількох осіб у вчиненні одного злочину, до яких відносять причетність до злочину, вчинення групою осіб за відсутності ознак співучасті та опосередковане вчинення злочину.

Опосередковане вчинення злочину стосується насамперед виконавців і має місце тоді, коли суб’єкт злочину використовує для вчинення злочину особу, яка не може бути суб’єктом: а) за віком; б) діє без вини; в) неосудна; г) діє необережно. Відповідальність у такому випадку несе опосередкований виконавець.

Групове вчинення злочину за відсутності ознак співучасті відрізняється від опосередкованого виконання тим, що безпосередньо об’єктивну сторону виконує кілька суб’єктів, в тому числі й особа, що є суб’єктом, на рівні з особами, які не можуть бути суб’єктами конкретного злочину.

Причетність до злочину визначає певний зв’язок, в якому причетна особа перебуває з суб’єктами злочину, проте такий зв’язок співучасті не утворює. Наприклад, в Особливій частині КК встановлено відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування злочину.