Відповідно до Цивільного кодексу України спадкова трансмісія має місце, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, тоді право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Таким чином, можемо виділити обов’язкові вимоги до застосування спадкової трансмісії. По-перше, спадкодавець помер та спадщина вже відкрита. По-друге, спадкоємець помирає вслід за спадкодавцем і не встигає прийняти або відмовитись від спадщини.

Якщо спадкоємець помирає до відкриття спадщини, його родичі спадкують частку за правом представлення. Таким чином, спадкова трансмісія відрізняється низкою ознак:

• смерть спадкоємця після моменту відкриття спадщини – спадкування набуває подвійного характеру, оскільки здійснюється і від спадкодавця, і від спадкоємця;
• винятковою причиною неприйняття спадщини спадкоємцем є його власна смерть;
• спадкоємець мав право отримати частку від спадку спадкодавця;
• спадкоємець мав власних спадкоємців на момент смерті як при спадкуванні за законом, так і за заповітом.

Законом встановлено обмеження, що за спадковою трансмісією не переходить обов’язкова частка у спадщині.

Право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією здійснюється на загальних підставах, а визначення частки, яка мала би належати спадкоємцю, визначається за правилами спадкування за правом представлення. Майно спадкоємця ділиться між його спадкоємцями за спадковою трансмісією у рівних частках.

Також встановлені й особливі строки прийняття спадщини. Для спадкування особистого майна спадкоємця встановлено строк у 6 місяців. Для спадкування тієї частки, яку він не встиг прийняти, – той строк, який був для спадкування майна спадкодавця, проте якщо розмір такого строку становить менше 3 місяців, він встановлюється у розмірі 3 місяців.