Соціальна норма –  правило поведінки, що врегульовує відносини між людьми та спрямовує їхню діяльність з метою досягненнях спільних цілей та забезпечення відстоєння загальнолюдських інтересів.

Серед соціальних норм розрізняють:

1) морально-етичні норми, які сформувалися в суспільстві стихійно, наявні у свідомості індивідів і є критеріями у ставленні людей одне до одного і до суспільства;

2) релігійні норми, що визначають порядок проведення релігійних обрядів і регламентують відносини між віруючими;

3) політичні норми, що врегульовують політичні відносини і являють собою політичні програми, заяви, декларації тощо;

4) норми громадських організацій (іноді ці норми називають корпоративними (лат. corporatio – об'єднання, співтовариство)), які врегульовують відносини між їхніми членами і виступають у вигляді статутів і рішень цих організацій товариств, партій, профспілок та ін. Ці норми ґрунтуються на членстві в цих організаціях, а їх специфіка у тому, що вони висловлюють волю певного колективу, є обов'язковими тільки для його членів, забезпечуються передбаченими цим колективом заходами, вони не повинні суперечити правовим нормам;

5) естетичні норми є критеріями у ставленні осіб до предметів матеріальної та духовної культури з погляду їхньої краси, комфорту, сучасності тощо (наприклад, мода);