Регрес – це право зворотної вимоги, тобто можливість особи, яка виконала зобов'язання іншої особи, пред'явити до останньої зворотну вимогу про відшкодування витрат.

Регрес має похідний характер від основного зобов'язання. Тому за регресною вимогою перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

 Розмір регресної вимоги не може бути більшим, ніж сума, яка була фактично виплачена кредитору за основним зобов'язанням.

Регрес є досить важливим засобом захисту інтересів суб’єкта, а тому набув широкого поширення у взаємовідносинах між різними особами.  Найбільш типовими ситуаціями, коли застосовується право регресу, є такі:

• право страховика, який здійснив страхові виплати страхувальнику, на відшкодування збитків особою, винною в даному страховому випадку;
• право поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, звернутися до боржника із регресною вимогою про відшкодування витрат;
• право боржника, який виконав солідарний обов'язок, в регресному порядку вимагати від кожного з решти солідарних боржників виконання зобов'язання;
• право гаранта на зворотну вимогу до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові тощо.