Не так давно в податковому праві з’явилося поняття «податковий агент», а розділ ІV Податкового кодексу України (далі – ПК) визначає податкових агентів платниками податку на доходи фізичних осіб.

ПК дає нам таке визначення податкового агента – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм.

Класичним прикладом діяльності податкового агента є нарахування, утримання і сплата роботодавцем податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів, що виплачуються працівнику у вигляді заробітної плати, та від імені такого працівника. Окрім того, можемо виділити принаймні кілька випадків, які не є вичерпними, в яких на особу покладаються обов’язки податкового агента:

а) під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати;

б) при наданні в оренду земельної ділянки, її частини (паю), податковим агентом для доходів, отриманих орендодавцем, є орендар;

в) при нарахуванні інвестиційного прибутку особі, що здійснює операції з інвестиційними активами, є професійний торговець цінними паперами.