Опіка – забезпечення особистих прав (як майнових, так і немайнових) та інтересів осіб (мається на увазі малолітніх осіб, які є сиротами чи позбавлені батьківського піклування, а також фізичних осіб, які є недієздатними) дієздатною особою, яку призначено опікуном.

Якщо фізичну особу визнано недієздатною, то за поданням органу опіки та піклування суд встановлює та призначає опікуна такої особи.

Аналогічно відбувається встановлення та призначення опікуна над малолітньою особою, якщо така особа є сиротою або позбавлена батьківського піклування.

Для того, щоб фізична особа була призначена опікуном, така особа повинна написати заяву до органу опіки та піклування. Без такої письмової заяви особа не може бути призначена опікуном.

Ще однією обов’язковою вимогою до опікуна є його повна дієздатність.

Не може стати опікуном особа, чиї інтереси та поведінка суперечать інтересам особи, яка потребує опіки, а також особа, яка була позбавлена батьківських прав і на момент подачі заяви про призначення її опікуном не поновила своїх прав.

Основне завдання опікуна – створювати підопічному всі необхідні побутові умови, дбати про нього, доглядати та при необхідності лікувати. Тобто опікун повинен забезпечувати підопічному максимально комфортні умови життєдіяльності: виховувати, навчати та розвивати малолітню особу; дбати про майно малолітньої особи, його збереження та використання в інтересах малолітньої особи.

Варто відмітити, що опікун може вчиняти від імені підопічного різноманітні правочини. Проте, такі правочини мають вчинятися виключно в інтересах підопічного. Опікун не може укладати з підопічним договорів, окрім договорів щодо передачі майна підопічному. Окрім цього, опікун не може діяти від імені підопічного як сторона договору поруки (тобто виступати поручителем) чи договору дарування (тобто виступати дарувальником).

Важливо те, що опікун має право на оплату своїх послуг. Порядок такої оплати та її розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.