Новація – це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін. Новація означає, що первісне зобов'язання заміняється новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Характерною рисою новації є необхідність двостороннього волевиявлення на її укладення, тобто домовленості сторін.

Новація не може бути застосована щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших передбачених законом випадках.

У випадку новації необхідно чітко зазначати про припинення первісного зобов’язання, щоб усунути ймовірність визнання дійсним як первісного, так і нового зобов’язання.

За законом результатом новації є припинення додаткових зобов'язань, пов'язаних з первісним зобов'язанням (наприклад, неустойка, завдаток, притримання). Хоча сторони в договорі можуть передбачити і збереження субсидіарного зобов’язання.

Основний правовий наслідок новації – припинення первісного зобов’язання з моменту набрання чинності новим. З цього часу боржник не може висувати проти вимог кредитора заперечення, які мали місце при первісному зобов’язанні, оскільки взаємовідносини сторін визначатимуться умовами нового зобов’язання.

Новацію слід відрізняти від внесення кількісних чи якісних змін і доповнень до зобов’язання (наприклад, зміна розміру плати за зобов’язанням, зміна строку оренди будівлі тощо).

Новація має відмінні риси і від такого способу припинення зобов’язання, як передання боржником кредиторові відступного. Зокрема, моментом припинення зобов’язання в цьому випадку є сам факт передання відступного, а при новації змінюється не предмет певного зобов’язання, а виникає нове зобов’язання.