Неосудність — такий стан особи, при якому внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки вона не усвідомлює наслідків та значення своїх дій або ж не може ними керувати, що виключає можливість притягнення її до відповідальності за вчинення таких дій. Дане визначення передбачено ст. 19 Кримінального кодексу України.

Особа визнається неосудною із врахуванням медичного критерію та юридичного.

Медичний критерій встановлюється, якщо у особи наявний хворобливий стан (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки).

Юридичний критерій встановлюються у випадку неспроможності особи усвідомлювати характер і значення своїх дій або керувати ними. Юридичний критерій складається з двох елементів — інтелектуального та вольового, які відтворюють відповідні аспекти психічного стану людини.

Інтелектуальний елемент - особа не усвідомлює характер та значення своїх дій, а вольовий елемент - особа не керує своїми діями.

Щоб встановити наявність юридичного критерію, достатньо підтвердити наявність хоча б одного елементу - інтелектуального або вольового.

До неосудної особи не застосовується кримінальна відповідальність.

Не встановлюється кримінальна відповідальність щодо особи, яка, вчинивши злочин у стані осудності, стала неосудною до винесення судового рішення. До неосудної особи можуть примусово застосовуватись заходи медичного характеру. Відповідно до положень ст. 92 КК України такі заходи можуть бути здійсненні у формі надання амбулаторної психіатричної допомоги або шляхом поміщення особи у лікувальні заклади.