У юридичному розрізі розглядатимемо конкуренцію кримінально-правових норм. Це поняття значною мірою відрізняється від колізії, прогалини та інших понять, з якими має спільні риси.

          Таким чином, конкуренція кримінально-правових норм – це ситуація, коли одну й ту саму кримінально-правову ситуацію регулюють дві і більше правові норми, які певним чином між собою пов’язані, і в результаті обирається одна.

          Кримінально-правова наука виділяє такі різновиди конкуренції:

• конкуренція загальної та спеціальної норми – ситуація у правозастосуванні, зумовлена наявністю в кримінальному законодавстві двох норм, одна з яких є загальною (визначає певне коло діянь як злочини), інша – спеціальною (виділяє з цього кола певні діяння як самостійні злочини, спеціалізує кримінально-правове регулювання), за котрої при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують обидві ці норми. Як приклад можемо навести умисне вбивство (стаття 115 Кримінального кодексу України (далі – КК)) та посягання на життя захисника чи представника особи (стаття 400 КК);
• конкуренція частини і цілого – такий вид конкуренції, за якого одну і ту ж кримінально-правову ситуацію регулюють дві норми, одна з яких є вужчим поняттям, а інша може структурно охопити норму як частину. Прикладом наведемо завдання тілесних ушкоджень при розбої. Таким чином, кваліфікація здійснюватиметься лише за статтею 187 КК і додаткової кваліфікації за статтями 121-125 КК не потребує;
• конкуренція кваліфікованих та привілейованих складів. Прикладом такої ситуації є вчинення особою дій, передбачених різними частини однієї статті КК. За наведеним правилом конкуренції застосовується частина, що передбачає найбільш сувору міру відповідальності (у випадку кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину), або частина, що передбачає найбільш м’яку міру відповідальності (у випадку привілейованих складів).